Я виросла з бабусею та дідусем, моя мати була багато разів заміжня і мала п’ятьох дітей, але нікого толком не виховала. Всі росли без батьків, та й мати вічно змінювала чоловіків і взагалі не займалася нами. Їй було все одно. Бабуся і дідусь ростили мене в достатку, але в атмосфері вічних скандалів.
Мій дядько також брав участь у моєму вихованні, дбав про мене. Коли мені було 19, я втомилася від усіх цих криків і переїхала жити до хлопця, вдома якого панувала гарна сімейна атмосфера. Ми проживали з його батьками, і я чекала на дитину.
Дитину вирішили залишити, але хлопець був мій ровесник і ми були не готові до сімейного життя. Я народила чудову дочку, ми розписалися, купили квартиру і почали жити окремо від батьків. Грошей він не заробляв, жили коштом, які виділяла його мама.
А коли моїй донечці виповнилося три роки, стосунки із чоловіком у нас зійшли нанівець. Він зраджував, міг десь десь пропадати. Жити з людиною стало неможливо. Загалом, ми розлучилися. Я влаштувалася на роботу, але зарплата була копійчаною. Ні на що не вистачало.
І я вирішила поїхати в місто і там влаштуватися. Дочку залишила батькам чоловіка. Вони чудові. Працювала, отримувала мало, з особистим життям теж не ладналося. Я вродлива дівчина, це без перебільшень. Все життя у мене натовп шанувальників, але ні з ким стосунків так і не вийшло.
Потім я вирішила зайнятися бізнесом. Я працювала керуючою у великому магазині одягу, досвід був великий, налагоджені контакти з постачальниками. Я зробила дуже необачний крок: я продала свою квартиру і вирішила вкласти в бізнес.
Загалом спочатку все було нічого, начебто почала заробляти. Взяла позашляховик у кредит, змогла дозволити нам із донькою гарний закордонний відпочинок, подорожі. Але потім сталася криза, я взяла кредит, вклала в магазин, але це продовжило його роботу на чотири 4 місяці.
Мені довелося закритися. Була депресія, сльози, апатія. На особистому фронті теж сумно – одружений чоловік, з яким зустрічалися два роки. Але допомоги від нього майже жодної. Я поїхала до іншого міста, почала знайомитися з чоловіками та різними способами витягувати з них гроші.
Але сталості не було, грошей не вистачало на оплату кредитів, і банк подав до суду. Я познайомилася з хлопцем. Він почав мені фінансово допомагати, хоч хлопець молодий 29 років, а мені вже 32. Я переїхала, але через 1,5 місяці спілкування він мене покинув, повернувся до колишньої дівчини.
Тепер я намагаюся виживати, шукаю різних чоловіків і з кожного наскільки можна намагаюся взяти грошей. Ви скажіть: шукай роботу. Були думки. Але заробітна плата в середньому невелика. Оренда житла, кредити та інші видатки перевищують те, що я можу заробити. Я так втомилася.
Я дуже хочу жити з донькою, бачити, як вона росте, обіймати її щодня, а не 4-5 днів на місяць-півтора. Банки погрожують мені судами, у податковій заборгованості, я навіть прописки не маю. Загалом просто жах. Своїми руками зруйнувало життя і залізла в боргове болото.
Про особисте життя мовчу. Чоловіки всі хочуть зі мною легкого спілкування, ніхто з них не сприймає мене як майбутню половину. Може тут і моя вина. Я в них бачу тільки гаманець, але я не маю вибору, мені потрібні гроші, мене душать борги. Я вже не можу. Руки опустилися.
З родичів у мене нікого немає: бабусі, дідуся та дядька не стало, сестра моя не спілкується зараз зі мною, як і брати. Мати навіть не цікавиться, чи я жива. Навіть підтримки немає. Я зовсім одна, нікому навіть немає діла до мене.
Моя донечка мене любить і мріє жити зі мною, а я не можу у фінансовому плані це собі дозволити. Мої подруги намагаються мене підтримати морально, але мого оптимізму не вистачає, він просто вичерпався. Я втомилася від всього цього.
Іноді я п’ю вино вдома на самоті, плачу і розумію, що більше не можу. У мене часто виникають думки про самогубство, але знаю, що є донечка, і вона не може втратити маму. Я перетворилася незрозуміло на кого в гонитві за грошима. І, як і моя мати, я не поряд із моєю донечкою.
Я намагаюся багато робити для неї, але найголовніше я втрачаю. Не знаю як далі жити. За тиждень мені треба віддати десятки тисяч, а в мене ні копійки. У мене навіть їсти вдома нема чого. Це крах. Я не хочу жити. Не знаю що робити.
