Втомлена Іра, як зазвичай, поверталася з роботи, набравши по дорозі в магазині повні пакети продуктів.
Сьогодні довелося здавати зміну напарниці по цеху, тому вона ще й затрималася допізна. Сил не було навіть на те, щоб з’їсти вечерю, не то щоб ще й займатися її приготуванням …
Переступивши поріг квартири, дівчина застала звичну картину. На кухні височіла гора немитого посуду, а на дивані за переглядом телевізора сидів незворушний чоловік, який чекає поки його нагодують і покладуть спати в чисту постіль. Замість того, щоб зустріти дружину і забрати важкі сумки, чоловік тільки нетерпляче крикнув:
«Ірко, чого ти так довго? Давай швидше, я тут з голоду вмираю вже! »
Рішення прийшло неочікувано. Іра зібрала необхідні речі і пішла ночувати до сестри, не сказавши ні слова. На ранок дівчина додому так і не повернулася. І навіть через два дні звісток від Ірини її чоловік не дочекався.
Втім, його це не сильно-то й хвилювало. Як виявилося, розігріти суп і помити миску з ложкою він може і сам, коли захоче.
Уже кілька місяців Андрій сидить без роботи, геть забувши про домашні обов’язки. Тому Ірині доводиться все тягнути на собі. Вона і порожній холодильник наповнює, і вдома прибирає, і комунальні рахунки оплачує сама.
Раніше Іра думала, що все владнається само собою. Мовляв, чоловікові просто потрібно відпочити, зібратися з силами. У всіх адже бувають важкі часи … Але в той раз, повернувшись додому, дівчина раптом ясно усвідомила, що змін можна більше не чекати.
Так і не дочекавшись дзвінка від чоловіка під час проживання у сестри, Ірина почала думати про те, як їй бути далі. Продовжувати робити вигляд, ніби їй підходять такі умови спільного життя, зовсім не хотілося. А сподіватися на те, що через півроку Андрій раптово змінитися і почне піклуватися про добробут сім’ї, як до цього моменту робила вона, не доводилося.
Зрештою закінчилася історія досить прозаїчно – розлученням і зітханнями про те, що все так нерозумно вийшло.
Через деякий час Андрій, звичайно, спробував повернути довіру і любов колишньої дружини. Але до того моменту, коли він одумався, Іра про нього і чути вже не хотіла …
