Ніколи не недооцінюйте батьків, навіть не рідних. Вони можуть змінити не тільки ваше життя, а ставлення до світу. Принаймні, так було в мене. Хоч як би я не зарікалася не жити з батьками ні зі своїми, ні з чужими, але доля вирішує сама.
Я завжди вважала себе повністю самостійною і хотіла розпоряджатися своїм життям на всі сто відсотків. Так і майбутнього чоловіка переконала, коли ми зустрічалися. Ми досить швидко одружилися. Ще через кілька місяців зрозуміла, що чекаю на дитину.
Хто ж міг знати, що на мене чекає? Після весілля ми переїхали в хорошу однокімнатну квартиру, і я була переконана, що добре з усім впораюся. Я сміливо взяла на себе левову частку домашніх обов’язків, і мені це було навіть на радість. Я дуже хотіла родину та затишну квартирку.
Так було доти, доки не з’явився син. У мене не було жодного досвіду у вихованні дітей, тому поступово я просто збилася з ніг. Мені здавалося, що якщо дитина плаче, то це обов’язково погано, тож постійно за цим стежила. А маленький шибеник ні на хвилину не відпускав мене від себе.
В результаті я займалася лише ним і нічого іншого не встигала. Мене намагався підтримувати чоловік, але він постійно був на роботі та ще й мав невеличкий бізнес, тому його практично не було вдома. Поступово наша затишна квартирка почала перетворюватися на хлів.
Я не встигала ні нормально прибрати, ні попрати, ні тим більше щось приготувати. Місяця за два я просто перестала встигати робити хоч щось. Це все, звісно, бачив чоловік. Добре, що йому вистачило сил та терпіння пережити той період.
Якось в один з вихідних у гості приїхала свекруха. І то був день блаженства. Вона і прибрала, і наготувала нам, ще й онука забрала на кілька годин. Я в цей час просто впала на ліжко і заснула. Але потім свекруха поїхала і все почалося спочатку.
Мені страшно було дивитись на себе в дзеркало, так сильно я змінилася. На наступні вихідні свекруха приїхала знову і навіть залишилася ночувати. І цього разу я вихідні просто проспала. Коли свекруха знову поїхала, я відчула, наскільки я розбита морально та фізично.
Так минуло ще чотири місяці. Я вирішила трохи провітритися і поїхала з малюком до своїх батьків. Я там відпочила тиждень і після цих канікул повернулася додому, де мене чекала новина.
На кухні я знайшла маленький диванчик на одну людину та безліч коробок на балконі. Виявилося, що свекруха переїхала до нас жити поки мене не було. Спочатку я була проти, але свекруха взяла на себе все господарство, повністю звільнивши мені руки.
З того часу я могла займатися тільки дитиною, а у вихідні могла навіть сходити в салон краси чи провести час з чоловіком. Тож я переглянула своє ставлення до життя з батьками. З того часу минуло вже три роки, у нас з’явилося ще одне маля.
Ми перебралися в більшу квартиру, тепер у свекрухи своя кімната. Що сказати? Ми почуваємося чудово, і в нас все добре. Свекруха, до речі, дуже хороша та добра жінка, завжди на мій бік стане. Справжня друга мати.
