Коли сталося ця історія, в мене був дуже важкий період. Я ніколи не вірила в дива до того дня. Зараз я бачу магію на кожному кроці. Як цікаво в житті буває. Ніколи не вгадаєш, що буде.
Через борги матері перед родичами я вимушена була працювати на трьох роботах, щоб хоч повернути гроші. Єдине, що мені залишалося, це трохи грошей на їжу та інтернет.
В мене навіть не було часу та коштів купити собі пуховичок та черевики за погодою. Доводилося ходити в літніх кросівках та весняній куртці. Швидким кроком, зіщулившись від холоду, я йшла на чергову робочу зміну.
Раптом помітила щось блискуче на асфальті. Зупинилася та підняла предмет. Чи то шпилька, чи то така брошка. Але точно із золота, навіть пробу видно було. Ще й камінням оздоблено.
Перша думка – здати прикрасу у ломбард, але потім я відмовилася від цієї ідеї. Краще повернути власнику. У той же день я опублікувала оголошення про знахідку та свій номер телефону.
Наступні кілька днів мені постійно дзвонили люди. Але ніхто з них не міг описати шпильку. Я вже думала, що власник й не знайдеться, поки одного разу не почула голос літньої жінки.
Вона розповіла, що на прикрасі є напис і навіть чітко сказала, що саме там написано. Уважно розглянувши шпильку, я переконалася, що жінка дійсно власниця шпильки. Я наступного дня вирушила через все місто, щоб повернути знахідку.
Виявилося, що власниця прикраси жила у великому гарному будинку. Мені стало трохи образливо, адже людина з таким достатком може дозволити собі таксі. Але коли на порозі мене зустріла жінка у візку, мені стало соромно.
На мій подив, жінка сказала, що я можу залишити шпильку собі. За її словами, прикраса приносить удачу тим, хто її знайде. Але лише за умови, що людина спробує знайти справжнього господаря.
Я трохи обурилася на таке ставлення, адже мені стільки зусиль довелося докласти, щоб принести шпильку. Я мовчки віддала знахідку та поспішили на роботу. Коли я прийшла в офіс, то чекала на докори через запізнення.
Натомість мене підвищили. А на інше надійшло таке замовлення і з такою передоплатою, що про третю роботу можна було одразу забути. На отримані гроші я купила собі теплий одяг і сходила до перукарні.
Ще через тиждень я познайомилася з хлопцем та ми почали зустрічатися, і вже за півроку він зробив мені пропозицію. Виявилося, що наречений із забезпеченої родини.
Коханий допоміг мені розібратися з боргами матері і попросив родичів більше ніколи мене не турбувати. Настав день весілля. Були гості та пишний стіл. Багато подарунків та побажань. Але серед них виділився один.
Його приніс кур’єр у невеликому кошику фіалок. Я дістала невелику коробочку. Усередині була та сама шпилька, яку я колись знайшла на вулиці. На маленькій листівці були привітання з весіллям та зазначено, що я можу поділитися щастям з іншими.
