Останній день народження, який я наважилася відзначати у великому колі сім’ї, закінчився дуже цікаво. Один здивований гість, потрапивши на банкет, і здивувався, що не буде пюре. Ось так, на моєму святковому столі не було звичної для наших людей їжі.
Просто я втомилася готувати тиждень і почуватися на своєму дні народження як загнаний кінь, але ж хочеться в цей день бути королевою, а не прислугою. Тому я сказала собі, що більше не буду вдома влаштовувати застілля до ранку, щоб гості наїлися на три тижні наперед і страждали від зайвих кілограмів.
Та й мені хочеться більше відпочивати, а не стояти на кухні, а до цього ж потрібно ще все купити, притягнути додому. Окремо можна згадати, в яку кругленьку суму виходить таке святкування. І це не рахуючи випивки, яку береш теж дорожче і краще.
Так вийшло, що останній день народження збігся з дуже напруженим періодом у моєму житті, а всі близькі й далекі родичі вирішили, що мене треба привітати саме з цим днем народження. І всі захотіли неодмінно приїхати. Добре хоч вдалося скласти графік, щоб всі приїхали в зазначений час.
Я довго думала, що б такого приготувати і як здивувати гостей. Надивившись іноземних фільмів, я вирішила, що накрию шведський стіл. І коли гості прибули в мій дім, спочатку були дуже шоковані. Я перша в нашій родині відмовилася від стандартного набору страв – пюре, олів’є і оселедець під шубою.
На столі на них чекали легкі закуски, бутерброди і нарізка, а навколо столу не стояла дюжина стільців, щоб усі могли сидіти пліч-о-пліч. Я залишила крісла, кілька пуфів і дозволила людям ходити й спілкуватися. Квартира дозволяє розмістити всіх охочих в окремих куточках за інтересами.
Попри всі мої побоювання, що буде нудно, день народження пройшов на славу. Усі спілкувалися, і, виявляється, знайшлося стільки спільних тем для розмов. Хтось відокремився в маленькі групки і спілкувався виключно на цікаві теми, а я, як справжня королева балу пурхала серед гостей з посмішкою.
І вигляд у мене був абсолютно нормальний, і очі не бігали по тарілках, кому чого не вистачає. Я дозволила собі розслабитися і побути щасливою. Після цього випадку в моїй родині різко скоротилася кількість застіль. Особливо легко таке нововведення прийняла молодь.
Та й запрошувати стали більше виходячи зі спільних інтересів, ніж тому що так треба. Кому треба, навіщо треба? Ці питання так і залишаються загадкою. І я помітила, що в принципі люди все менше влаштовують пишні застілля, адже це б’є по сімейному бюджету, так ще й вимагає величезних сил.
І після такого застілля ще доводиться відновлювати сили до наступного свята. Хтось із ностальгією в голосі почне згадувати, що раніше було краще. Так, було весело, але змінюються часи, змінюються люди, змінюються інтереси.
І в сучасному світі не хочеться витрачати тиждень життя на кухні, щоб догодити всім родичам. Якось більше люди стали думати про себе, чи що. Такий собі здоровий егоїзм у відмові від можливості догодити всім і вся.
