Намагалася поговорити з ними, щоб оформили свої стосунки офіційно, але їх поки що влаштовує жити так, а далі буде видно….

У мій час вважалося, що кожна дівчина та хлопець досягнувши певного віку, створять сім’ю та заведуть дітей. Одинаки тоді вважалися неповноцінними членами суспільства.

Дівчина, яка не вийшла заміж, була приречена на постійне співчуття і осуд, адже вона нікому не потрібна, а головне, так і проживе без дітей. Зараз нікого не здивуєш громадянським шлюбом, що колись вважалося гріхом та ганьбою.

Але часи змінюються, і нам доводиться пристосовуватися до них. Не всім це легко. Нашу родину це теж торкнулося. Дочка розумниця та красуня, живе зі своїм обранцем, у так званому, цивільному шлюбі, вже три роки.

Ми від початку були проти цього, але нічого не змогли зробити. Найважче сприйняв це мій чоловік, який перестав із дочкою спілкуватися, сказавши, що визнає її, коли вона вийде заміж, як усі нормальні люди.

До цього ми мали дружну сім’ю, але це рішення доньки все змінило. Погіршує ситуацію ще й те, що з нами живе моя свекруха, для якої це просто стало трагедією.

Постійно плаче, що єдина внучка, і так вчинила, що соромно людям в очі дивитися. Цим вона тільки ще більше накручує чоловіка, і я перебуваю, ніби між двома вогнями.

Я не можу не спілкуватися і не зустрічатися з донькою, але не можу і примирити їх у кожного з них своя правда. Чоловік не схвалює моє спілкування з донькою.

За його словами, цим я тільки потураю їй, розцінює це як зраду з мого боку. Він не може чи не хоче зрозуміти, що зараз інший час та інші цінності. Зустрічаємося з донькою в неї.

Я знайома з її хлопцем, нічого поганого сказати про нього не можу, бачу, що їм добре. Намагалася поговорити з ними, щоб оформили свої стосунки офіційно, але їх поки що влаштовує жити так, а далі буде видно.

Допомога їм наша не потрібна, обидва добре заробляють, дітей не хочуть, живуть собі, обом по 27 років. Я сподіваюся, що колись вони все ж таки заведуть нормальну сім’ю.

Чоловік згоден навіть на те, щоб вони побралися і розлучилися, але щоб усе було, як у людей. У яких людей, якщо більшість із них якраз так і живе. Виходу поки що не бачу, доводиться лише миритися з такою ситуацією та сподіватися на краще.

You cannot copy content of this page