В мене дуже цікавий зять. Хто б міг подумати, що таке в житті буває. Вся річ у тому, що зять не хоче переїжджати до квартири, яку ми подарували їм. Ну хто у своєму розумі відмовляється від таких подарунків?
Незабаром я стану бабусею. Вже кілька років молода сім’я живе у орендованій квартирі. Нині вони майже всі гроші віддають за орендоване житло. Але я дочці одразу сказала, що дарую їй квартиру.
Минуло кілька місяців і ми вручили дітям ключі від нового житла. Дочка була дуже рада, тому що орендоване житло коштує дорого, а умови там, м’яко кажучи, не найкращі для маленької дитини.
Ось ми з чоловіком і трохи натужилися. А зять навіть вираз обличчя не змінив, сказав «дякую» і все. Він гордий, всього хоче досягти сам. Це, звичайно, похвально, але мене непокоїть доля малюка.
Нині дочка з чоловіком живуть у спальному районі, вони винаймають двокімнатну квартиру. Молода сім’я відкладає гроші на купівлю власного житла. Але, живучи на орендованій квартирі, особливо не назбираєш.
Тим більше, що продукти весь час дорожчають. А коли їх стане троє, то буде ще важче. Ми із чоловіком відкладали гроші на депозит не один рік. Хотіли купити собі квартиру на старість років.
Але коли дочка прийшла до нас із чудовою новиною про поповнення сім’ї, ми ні секунди не сумнівалися, що маємо допомогти дочці з житлом. У нас була не вся сума, тому взяли невеликий кредит.
Грошей вистачило на двокімнатну квартиру в новобудові з ремонтом, туди тільки меблі треба завезти. До дня народження доньки ми подарували їй ключі від квартири. Вона була така задоволена, зацілувала нас.
Поки що квартира записана на чоловіка, але це формальності, житло належить дочці та її чоловікові, то ми їм і сказали. Вони можуть вільно розпоряджатися квартирою та робити у ній будь-які перестановки.
Наступного дня дочка зателефонувала мені і сказала, що зять відмовляється жити у подарованій квартирі. Він не хоче бути комусь зобов’язаним. Каже, що через якийсь час я постійно в них вдома сидітиму і він не зможе нічого зробити.
Нині він на своїй території, заробляє сам, житло оплачує теж сам. На дачу до нас не їздить, свята відзначає зі своїми батьками. Зять думає, що перестане бути повноправним господарем у своїй хаті. А ми для них старалися.
