Альона щаслива у шлюбі: у неї є чудовий люблячий чоловік та двоє діток. Здається, ця жінка вміє робити абсолютно все. Їй вдається і на роботу ходити, і з дітьми займатися, і смачно готувати, і будинок тримати в чистоті. Супержінка, не інакше!
Зазвичай у таких історіях завжди є якась проблема. Адже не може все бути настільки ідеально! Альона свій скелет у шафу не ховає. Якось вона розповіла мені про свою матір:
«Дивна мама в мене. Якби ти її побачила, ти все зрозуміла б».
Проблема в тому, що Наталя Андріївна абсолютно не зацікавлена у спілкуванні зі своїми родичами. Із онуками вона практично не бачиться. Молодший встигає забути, хто його бабуся, допоки вони не зустрінуться знову.
У той же час мама Альони готова на все заради чужих людей. Вона могла легко віддати дитині своєї подруги іграшку, яку тільки-но купила для дочки, якщо та прийшла в гості. Ну, не може ж дівчинка піти додому з порожніми руками!
Наталя Андріївна без проблем кидала все, якщо комусь із знайомих потрібна допомога. Але вона легко жертвувала потребами своєї сім’ї.
Жінка ніби не помічала, що її поведінка руйнувала стосунки і з чоловіком, і з дочкою. Не дивно, що чоловік у результаті подав на розлучення. Альоні було непросто жити з такою матір’ю. Але вона звикла до того, що для мами вона далеко не найдорожча людина на світі.
Наталя Андріївна все найкраще берегла для гостей. Вона могла легко дати домочадцям не дуже свіжу їжу. Ну не викидати ж продукти! Жінка завжди скаржилася на відсутність грошей, доводилося на всьому заощаджувати. Але якщо справа стосувалася дня народження подруги чи колеги, гроші завжди знаходилися одразу.
Вона навіть торти домашні пекла. Тільки не дочці і чоловікові, а друзям та знайомим. Згодом Альона звикла до всього цього. А потім поїхала з батьківського дому, вийшла заміж та народила своїх дітей. Вона була повною протилежністю матері.
Нині вона нечасто спілкується із нею. Але коли їхні зустрічі все ж таки трапляються, обов’язково відбувається щось дивне. Нещодавно Альона ходила з дітьми до матері в гості:
«Мама запропонувала дітям макарони та підсмажену ковбасу. Я помітила, що ковбаса несвіжа, то й відмовилася. Мама почала виправдовуватись, що більше немає нічого».
Але якось Альона зайшла до неї без попередження і побачила, що на кухні цілий бенкет. Голубці, смажене м’ясо, якісь салати, а в духовці печеться пиріг. Коментарі тут ні до чого! Альона просто мовчки пішла. Раніше її подібне дуже злило, але тепер вона намагається не звертати на це уваги.
Просто мама знову підсунула їй зіпсовані продукти, як у дитинстві. І начхати, що діти могли банально отруїтися. Треба ж було комусь доїсти рештки колишньої розкоші!
Слухаю історії Альони і дивуюся: що не так з її матір’ю? Чому вона поводиться так, ніби їй начхати на своїх рідних та близьких? Подруга вважає, що її мати має якісь ментальні проблеми. Вона не молодшає, і з кожним разом її поведінка стає дедалі дивнішою.
Альона замислюється над тим, щоб повністю обмежити спілкування матері та її дітей. Вона вважає, що бабуся може впливати на онуків не найкращим чином.
