Свекруха виростила сина одна, тому з перших днів у неї з’явилися ревнощі до мене. А потім прийшла ще й заздрість. Це може здатися дивним, але наша щаслива родина не тішила матір чоловіка.
Радість за щастя та благополуччя єдиного сина перемагала заздрість до мене, як до успішнішої в особистому житті жінки. Чоловік кинув свекруху заради іншої жінки, коли їхньому синові було лише три роки.
Заміж вона більше не вийшла, не знаю чому. Вона каже, що не хотіла, щоб у дитини був вітчим, а її рідна сестра каже, що її просто ніхто не міг би витерпіти через складний характер.
Я і сама переконалася в цьому, свекруха показала свою вдачу на самому початку нашого з нею знайомства. Я зрозуміла, що хороших стосунків нема чого чекати, але тішило те, що житимемо окремо (у мене своя квартира).
Але навіть рідкісні відвідування свекрухи вносили розлад у наші стосунки. Вона, не соромлячись, критикувала мене за чоловіка. Я не ідеальна господиня, але в будинку завжди відносно чисто, як це може бути з двома дітьми (4 і 6 років).
Якщо я не встигала приготувати обід, чоловік сам міг посмажити картоплю або замовити піцу. Це особливо злило його матір. Вона вважає, що жінка має встигати все робити сама.
Але її критика не націлена на те, щоб підказати чи покращити наш побут, вона постійно намагається вколоти мене, принизити. Я бачу, що це приносить їй задоволення.
Я вирішила, що зустрічатися зі своєю мамою чоловік матиме сам, навіть дітей може брати з собою, а до мене вона більше не приїде. Але моя мама сказала, що так буде ще гірше, адже я не буду присутня при їхніх розмовах, і свекруха може наговорити будь-що, щоб налаштувати чоловіка проти мене.
Не розумію, чим я заслужила таку свекруху у вищих сил. У всіх моїх подруг нормальні стосунки зі свекрухою, одна навіть живе разом із батьками чоловіка вже 10 років і все у них чудово.
