Якось повертаючись додому, побачила бабусю з важкими сумками, які вона ледве тягла, постійно зупиняючись перепочити.
Ну, вирішила допомогти їй. Наздоганяю, говорю: “Давайте допоможу”.
Вона на мене дивно подивилася і видала: “Мені нема чим тобі заплатити”. Відповідаю, що не потрібно, мені по дорозі, трохи поможу просто так.
Вже тягну руку до сумки, як вона починає кричати: “Не чіпай мої речі! Що тобі потрібно від бідної старої бабусі?!”
Я навіть злякалася від несподіванки. Так, говорю, просто допомогти хотіла. А вона ще голосніше: “Я ж сказала, що у мене немає грошей! Пішла геть!”
Ну, я й пішла. У повному шоці, прискорюючись, під осудливі й підозрілі погляди перехожих, що обернулися на крики бабусі… Ось так і роби добрі справи.