Валентина та Сергій жили у шлюбі 2 роки. На даний момент пара чекала на нового члена сім’ї, тож ситуація вдома досить метушлива. Крім них у квартирі проживала ще й мати Валентини, яка активно допомагала по дому, доки Валентина непогано переносила важкий тягар майбутнього материнства.
Незважаючи на своє становище, жінка продовжувала працювати вдома. У Сергія проблеми із роботою, а грошей потрібно багато. Тож Валентина працювала до останнього. Та й у декреті вона не збиралася особливо затримуватись. Начальство погодилося з тим, щоб вона продовжувала працювати з дому, як тільки зможе це робити.
Якось увечері Сергію зателефонувала колишня дружина. Це було нормально, тому що їх поєднувала спільна донька, і час від часу Сергій із нею зустрічався. Валентина також була знайома з падчеркою, і вона не мала жодних негативних почуттів до дитини. Їй було навіть приємно поспілкуватися з малечею, коли вони всі разом були в гостях у свекрухи.
Після дзвінка Сергій повідомив, що колишня дружина хоче віддати їм на це літо доньку. Зазвичай вона відвозила її своїй матері, але та вже не в змозі сидіти з дитиною через слабке здоров’я. Тому колишня дружина вирішила передати доньку рідному батькові. А той і був радий. Він ледве не погодився відразу, але все ж таки вирішив спершу обговорити це з Валентиною.
– І як ти собі це уявляєш? – Запитала Валентина. — До цього часу ми вже будемо зайняті пелюшками та сорочечками. Моя мама допомагатиме по дому та з іншим. Для твоєї доньки ми не маємо ні часу ні місця.
— Ну, а куди її подіти? — у відповідь спитав Сергій. — Я ж її батько і теж щось маю зробити.
— Єдине, чим ти зараз маєш зайнятися, це знайти собі стабільний заробіток, щоб забезпечувати і нас, і її, — Валентина не збиралася піддаватися вмовлянням. — Я дуже сумніваюся, що ти сидітимеш і гратимеш з нею днями безперервно. До того ж їй не вистачатиме уваги через нашу дитину.
Нехай усю сім’ю разом із батьками забезпечувала Валентина, Сергій не мав забувати про свій внесок у добробут обох дітей.
Він не міг посперечатися з доводами дружини. Адже він ніколи особливо багато часу не проводив зі своєю донькою і не був упевнений, що буде здатний на це. Але все ж таки йому здавалося, що взяти малу до себе буде правильним. Вони з Валентиною ще посперечалися якийсь час, але в результаті вирішили, що повернуться до цієї розмови на ранок.
Але навіть перед сном вони ще розмовляли на цю тему. Валентина наполягала на тому, що до її обов’язків не входить бути дбайливою мачухою. І що мати дівчинки мала краще думати, як і куди прилаштувати дитину на літо.
Зрештою є їхня спільна свекруха. Вона ще досить бадьора жінка і онучку любить. Чому б не залишити дитину в неї? Сергій регулярно відвідуватиме доньку, а заразом спілкуватиметься з матір’ю. Хіба це не чудовий варіант?
Цікаво, чому тільки Валентині це спало на думку? Їй мало вірилося в те, що колишня дружина Сергія випадково забула про свекруху.
Втихомиривши безглузді підозри, Валентина повернулася на бік і спробувала заснути. Як би вона добре не ставилася до падчериці, благополуччя та комфорт її власної родини був для Валентини в рази важливішим.
