Мені 69 років, вже 4 роки я живу одна (мужа не стало через важкий недуг). У мене є син і дочка, у яких давно з’явилися свої сім’ї.
Ми намагаємося підтримувати зв’язок, але бачимося в основному тільки у свята. Ось про це і буде моя історія.
Загалом, справа в тому, що недавно у моєї невістки був день народження. У подарунок я купила їй блузку, пам’ятаю, колись вона говорила саме про цю річ, і мені захотілося зробити Насті приємно.
Мені пощастило, що її вартість виявилася не дуже високою, так як останнім часом мені доводиться на всьому економити.
Ви самі розумієте, на одній пенсії добре не розгуляєшся. Діти мені нечасто допомагають, та й я у них допомоги не прошу. Намагаюся викручуватися, як виходить.
Коли я подарувала Насті блузку, вона навіть не посміхнулася. Просиділа в результаті весь вечір якась похмура й мовчазна. Звичайно, я це помітила, і мені стало неприємно.
Виявилося, що вона образилася на мене, тому що знає, скільки коштує ця блузка. Мовляв, дуже дешевий подарунок вийшов.
Я здивувалася і навіть відповісти нічого не змогла, настільки мені було прикро в той момент.
Через 2 місяці потрібно було приготувати подарунок вже для мого сина. Я подумала, що краще за все подарувати йому гроші, а він уже сам вирішить, куди їх витратити.
Але Діма навідріз відмовився від конверта. Сказав, що його Настя образиться, коли дізнається, що я подарувала йому більше, ніж витратила на ту трикляту блузку. Ні, ну ви чули таке!
Я взагалі не розумію, чому невістка пред’являє мені такі претензії. Це ж моя рідна дитина, я звичайно що буду робити йому більш цінні подарунки, це ж нормально.
В одній з розмов вона згадала, скільки я подарувала своєму онукові, синові моєї дочки, в минулому році. Там взагалі історія інша зовсім.
Ми зі сватами разом купували хлопчику велосипед. Скинулися порівну, в той місяць мені довелося собі багато в чому відмовити.
Не хотілося втрачати обличчя і вносити суму менше, ніж потрібно було. І що тепер? Я ж не можу витрачати шалені гроші на день народження кожного з моїх родичів!
Тим більше я взагалі ніколи ні від кого нічого не вимагала. Коли я запрошую рідних на свій день народження, я не чекаю від них подарунків. Мені важливі увага і турбота.
Все це я намагалася пояснити невістці, але вона навіть слухати мене не захотіла. Сказала, щоб я більше ніколи їй нічого не дарувала.
Я вже і сина просила, щоб він з нею поговорив. Але все без результату. Невже сучасна молодь настільки любить гроші і не цінує щире бажання зробити людині приємно?
Якщо чесно, взагалі не уявляю, як тепер налагодити спілкування з невісткою.
