Не кожен може взяти за дружину дівчину, яка чекає дитину від іншого Жора зміг. Він стільки разів розповідав мені на роботі про сина, що я не передбачала відсутності між ними спорідненості! Жора любив хлопчика. При будь-якій нагоді він показував мені його відео та фото, а випадків для цього було достатньо.
Як і у всіх підрозділах, штат нашої філії складався з трьох співробітників: директора Вікторії, заступника директора з навчальної частини – мене, та Жори. Також з нами у команді були три викладачі, але вони не сиділи в офісі, як ми, а лише приходили на пари. Відсутність Вікторії Жора розцінював як можливість злиняти раніше.
Втім, коли Віка була на робочому місці, Жора також не соромився відпрошуватись. Він завжди вибирав для цього найкращий момент, коли Віка сиділа, завантажена по саму маківку, і в неї навіть не було часу, щоб підняти на нього очі. Вікторія в цей момент виглядала так: щоки яскраво-червоні від напруження, погляд спрямований на папери чи мобільний.
На прохання Жори Віка морщиться і відмахується, і це слід розуміти як “йди вже з очей моїх”. Нашій філії всього півроку. Віка відкрила її з нуля. Попри м’якість, терплячість та доброту, Віка відрізнялася дивовижною працездатністю – наша філія мала найвищі показники в регіоні. Часто бувало, що й о третій ночі Віка писала завдання, а вранці йшла на роботу повна сил.
Сім’я для Вікі – це щось недоторканне і святе, а в молодій сім’ї Жори щотижня траплялися конфлікти. Віка не хотіла, щоб у Жори були проблеми із дружиною через те, що вона залишить його без роботи. Віка і сама дуже мріяла про сім’ю, але, на жаль, на особистому фронті була тиша – Віка марно шукала чоловіка під стать собі.
Мені здається, що Віка на будь-якій ниві могла б досягти успіху – вона розумна, адаптивна, талановита… Хоч і надто добра часом. Жора мене дратував. Ми сиділи поряд. Коли він займався роботою, то весь час мукав і бив ногою по ніжці столу. За п’ять хвилин Жора знову починав мукати. Так, він дратував мене… Але водночас і подобався – він був рідкісним добряком.
З якою любов’ю говорив про сина! Не відмовляв нікому у допомозі! Підвозив мене на роботу, спеціально роблячи коло по всьому місту, хоча до офісу йому проїхати всього нічого – кілометрів зо три по прямій, але він намотував зайві десять кілометрів, щоб підвезти мене. Дорогою Жора щоразу заводив розмову про те, що він незабаром звільниться.
Хлопчик був дуже гарненьким, йому трохи більше року. Я із задоволенням розглядала фото. Ні, таки Жора хороший хлопець. Особисто я б жити з таким не змогла і в душі розуміла його дружину, її істерики, їхні сварки та інше. Якось я нахвалювала начальниці Жору, що він такий хороший батько, і тоді вона мені розповіла, що дитина не його.
Я з цікавістю загострила вуха, приготувавшись почути історію в стилі мексиканського серіалу, але все виявилося надто “по-нашому”: безглуздо, не смішно, не романтично, саме так, як буває в житті, а не в кіно. Втім, це було дуже навіть у стилі Жори, який не має в голові царя. Він любив ту дівчину ще зі школи. Звали її Маша.
Маша не відповідала йому взаємністю, відшивала Жору досить жорстоко. Життя розкидало їх по різних містах – в інституті Маша вийшла заміж і переїхала з чоловіком до нашого містечка, а Жора залишився у своєму. Коли йому виповнилося 28 років, вони зустрілися випадково.. Маша була з животом. Жора запросив її до кав’ярні, побалакали…
Маша була сумна та скаржилася на життя: чоловік покинув її. Вони не ладнали останній рік, сварка на сварці. Вагітність була незапланованою, але спочатку подружжя вирішило народжувати, а потім трапився дуже сильний конфлікт, в ході якого з’ясувалося, що обидва ледве терплять одне одного. За згодою подали на розлучення і розлучилися через місяць.
Ситуація ускладнювалася і тим, що вони мали спільну іпотеку. Маша мусила платити за неї сама, але чоловік обіцяв, що відмовиться від своїх прав на нерухомість. Як жити далі і як платити по іпотеці після пологів Маша навіть не уявляла, а Жора дивився на неї і розумів, що все життя досі кохає її. Вони почали частіше зустрічатися і вже за два тижні він зробив їй пропозицію.
У Жори були власні заощадження, які він і вклав у квартиру. Вони швиденько розписалися і почали жити в Маші. І в цей момент намалювався Машин колишній чоловік. Хлопець був під неприємним враженням від того, як успішно все складається в житті Маші. І він додав свою ложку дьогтю в її рай, заявивши, що вимагає поділ майна чи компенсацію.
Маша вдарилася у сльози та істерики, а Жора піднатужився ще сильніше і через рік виплатив її колишньому злощасні гроші. На той момент у свідоцтві про народження дитини значилося ім’я Жори, а фірма, в якій він працював, почала занепадати. Жора вирішив знайти роботу ближче до будинку і таким чином опинився в нас.
Перші три місяці після відкриття академії було дуже багато договорів і Жора отримував нехилі премії – ними він погасив решту іпотеки, а потім розслабився: чи то сили вичерпалися, чи несолодке сімейне життя забирало в Жори надто багато ресурсів. Раз на тиждень він приїжджав на роботу похмуріший за хмару.
Маша то приймала його назад, то знову виганяла… Жора зовсім розклеївся. На його столі зібралися мобільні телефони, що вийшли з ладу, а сам Жора з похмурим виглядом встановив програми на чужому ноутбуці. Мені було його шкода. І прикро, що так до нього ставляться, користуються його добротою. Він у вільний час ремонтував техніку і не брав за це ні копійки.
Я завжди йому казала, щоб не працював безкоштовно. Нарешті мої деренчання дійшли до вух Жори. Якось одна матуся, яка чекала на свою дитину після заняття, виклала з усмішкою свій телефон на стіл Жори. Вона звикла, що він їй все ремонтує, але в цей раз він відмовив і відправив нахабну панянку до майстра.
Незабаром Маша зовсім вигнала Жору з хати. Він то знімав хостел, то мотався до матері… Казав, що йому не вистачає сина, бачить його всього раз на тиждень. Через місяць таких катань Жора звільнився. Він казав, що знайшов чудову роботу. На його прохання Віка робила йому довідки про те, що Жора є добрим і перспективним працівником.
Він протримався там близько місяця і пішов – контора виявилася якоюсь каламутною. Потім була ще робота на два тижні, потім ще одна з таким самим терміном. Я була в курсі його поневірянь, бо Жора раз на тиждень заїжджав до нас на чай. Він хотів повернутися, я бачила це… Але його місце вже зайняла інша людина. Про те, що син йому не рідний, він так і не зізнався.
