Наталія, у її 34 роки, мала велику родину. Її чоловік Іван, її одноліток, працював охоронцем. У них було два сини та дочка. Старшому синові було – вісім, середньому – шість, а дочці – три. Наталія працювала продавцем у магазині. Довелося працювати, бо зарплати чоловіка не вистачало.
Старші діти гледіли молодших. Так, і виросли вони виховуючи один одного, а їх усіх … вулиця, так як батьки весь час були на роботі, а ввечері, мама займалася господарством і домом, готувала їсти на весь день, коротше, була зайнята до глибокої ночі. Чоловік її їй не допомагав.
Йому головне було поїсти, поспати іноді погуляти з друзями. Раптом вона дізнається, що при надії і термін був уже пізній для того, щоб позбутися дитини. Вона мала проблеми зі здоров’ям, тому вона не знала, що чекає дитину, а думала, що турбує колишня хвороба.
Жінка вирішила, що цю дитину залишить у дитячому будинку, тому що її чоловік не хотів більше дітей, та й фінансово було важко. А ще й житлова площа не дозволяла, бо будинок маленький. Так і вийшло – лишила і на цьому все! Совість мучила, було погано, але нічого міняти не стала.
Через пару років, чоловік і зовсім плюнув на все – працювати не хотів, а цілими днями пропадав із дружками. Вона тягла всю сім’ю на собі. Після роботи в магазині, бігла на підробітки. Працювала постійно та багато. На дітей знову не було часу.
В результаті, старший син, після армії, потрапив до в’язниці за крадіжку, молодший – став як і батько. Дівчинка, коли їй було 15, її знали всі в окрузі. Була проблемною дитиною та гуляла! Мати вже не могла дочекатися, коли вона стане повнолітньою, щоб одружити з кимось. Вона все віддавала сім’ї!
Хотіла як краще, а в результаті, все тільки зіпсувала! Ніхто в сім’ї їй не допомагав і не працював. І всі старання матері сприймали як належне. Коли вона захворіла, дітям навіть не було коли приїхати до лікарні і відвідати її. Так вона залишилася 1 на 1 з цією проблемою.
Її сім’я навіть не помітила, що вона погано виглядає і хворіє. Тільки коли не змогла ходити на роботу, запитали, як вона може з ними так чинити? Адже, що вони будуть їсти та пити? А ось, дитина, яку вона залишила, знайшла її, і була єдина, яка відвідувала її в лікарні, і возила їй ліки і їжу, і все необхідне!
Коли її не стало, поряд був тільки цей хлопчик, якого вона залишила, як не потрібного, зайвого, а він виріс дуже гарною людиною, яка вміла любити і співчувати! Він все життя прожив у сиротинці, але вийшов з нього добрим і порядним хлопчиком.
Вивчився у ПТУ та влаштувався працювати будівельником. Коли він одружився, дружина йому запропонувала знайти його матір. Вони так і зробили, але виявилося, що вона в лікарні і хвора! Хлопець, попри все горе, яке він пережив, через те, що його покинули, знайшов у собі сили і приїхав побачити жінку, яка подарувала йому життя.
Він їй був дуже вдячний, що вона все ж таки, незважаючи на все, привела його у цей світ і до останніх її днів підтримував її! Останні дні її не були самотніми, завдяки цьому хлопцеві, який подарував їй, хоч і не багато, але все ж щастя, і гордість за те, що в неї є, хоч одна дитина, за яку не соромно.
