Я завжди знала, що подобаюся своєму колишньому однокласнику ще зі школи, але не сприймала його всерйоз. Він сказав, що чекатиме на мене, скільки знадобиться.
Він також знав, що я зустрічалася з хлопцем, потім розійшлася. Познайомилася в університеті з однокурсником, з яким незабаром теж розійшлася. І ось у цей момент однокласник зміг умовити мене жити разом.
Ми вчимося на одному факультеті й раніше жили в гуртожитку. Я погодилася, і ми зняли квартиру. Спільне проживання показало, що мені хочеться бути з ним постійно і, що дивно, я зрозуміла, що кохаю тільки його.
Чому я раніше цього не помічала? Але тепер мій хлопець не поспішає робити мені пропозицію, каже, що я ненадійна і можу його кинути. Сказав, що його все влаштовує.
Усі мої запевнення і клятви в коханні на нього схоже не діють. Тепер ми помінялися місцями, настав час мені просити його про кохання й увагу. По-моєму, він цим насолоджується або мстить мені за те, що я його ігнорувала.
Скоро ми закінчуємо навчання і повертаємося у рідне місто, де всі мої подруги вже заміжні. Я не хочу бути старою дівою, але весілля з коханим поки тільки моя мрія.
Ніколи б не подумала, що настане час, коли я буду вмовляти, саме його, одружиться зі мною, а зовсім недавно я познайомилася з чоловіком набагато старшим за себе.
Я йому подобаюся і в нього серйозні наміри, але я його не люблю. У нього свій бізнес. Сказав, що я ні в чому не буду мати потребу, але я ще сподіваюся на те, що хлопець передумає. Хочеться створити сім’ю з коханою людиною…
