В нас троє дітей. У шлюбі вже 15 років. З боку наш шлюб багато хто вважає ідеальним, але проблем завжди було чимало, моя впертість і не правильне виховання, його менталітет, розбіжність у поглядах багато в чому.
Люблю чоловіка дуже, він дбайливий, добре заробляє, починали ми всі з нуля, вірніше він починав, я дітей виховувала. Постійні скандали в молодості, він, до речі, хороший провокатор.
Чоловік-тиран, у всьому і завжди правий тільки він, працювала я лише перші роки після заміжжя, після не дозволив. Одягатися, розмовляти, дружити, ходити, лише з його дозволу, постійні ревнощі, підозри.
З кожним роком це все тільки набирало обертів, мені це настільки набридло, що я якось почала спілкуватися в інтернеті, познайомилася з чоловіком, з яким довгий час листувалася, пізніше почали телефонувати.
Він був моїм особистим психологом, який допомагав, як не поринути повністю в самобичуванні та образах, а образ було багато. Загалом, перетворилася я з впевненої дівчини на забиту, безправну істоту.
Спілкувалися телефоном дуже багато, цілий день, займаючись справами, спілкувалася з ним як з подругою. Одного дня чоловік все дізнався. Були скандали не один місяць. Тут почалося моє пекло.
Щодня додому приносилися всякі папери з роздруками, будь-якими даними про цю людину, чоловік читав листування в месенджерах, телефони, планшети та комп’ютери були з програмами, які збирають інформацію, куди пишу, на які сайти заходжу.
Усього не описати, але це пекло триває й донині, минуло вже сім місяців. Що три дні я чую питання. Зраджувала? Поклянися. Перепрошувала не раз, справді каюсь у цьому, адже завдала біль коханій людині. Але в мене в душі багато болю. Як бути?
