Поки моєму синові не виповнилося 27 років, ми жили удвох. Часом він приводив додому дівчат. Кілька разів справа навіть наближалася до весілля, але все закінчувалося розривом.
Син завжди прагнув до серйозних і міцних стосунків. Однак ніхто з його обраниць не вірив у це. Остання дівчина прямо заявила, що не збирається переїжджати до чоловіка, якого контролює мама.
Для мене чути таке було образливо, оскільки я ніколи не втручалася в особисте життя свого сина. Але проблема була озвучена і її потрібно було якось вирішувати.
Я й сама розуміла, що не стала б пов’язувати своє життя з маминим синочком. І хоча він не був таким, живучи зі мною пліч-о-пліч, він і далі ще довго не зміг би налагодити своє особисте життя.
Тож я вирішила переїхати в село. Ось уже як рік минув з моменту мого переїзду. За цей час син встиг одружитися, і тепер молоді з нетерпінням чекали свого первістка.
Дитина мала з’явитися наприкінці січня, а тому я вирішила приїхати до них після Нового року і допомогти підготуватися до появи малюка. Це було минулого року.
Так от перед Різдвом я приїхала до сина з невісткою, щоб зустріти свято разом і потім залишитися доти, доки буде потрібна моя допомога. Однак виявилося, що діти мене зовсім не чекали.
Син з порога заявив, що розмістити мене ніде, бо скоро має приїхати сваха і вони вже домовилися, що до появи немовляти про невістку та побутові справи подбає вона.
Одним словом, замість того, щоб подякувати, син просто вигнав мене з дому напередодні Різдва. Перед цим він, звісно, напоїв мене чаєм і розпитав про те, як я живу.
Але все це відбувалося в божевільній метушні, оскільки мені потрібно було встигнути на останній автобус, щоб дістатися назад у село… З того моменту з сином ми не спілкувалися.
За весь тиждень він жодного разу не зателефонував мені і, мабуть, навіть не думав про те, щоб вибачитися. Але ж усе у своєму житті я робила для нього. Невже після всього цього я не заслужила навіть провести з ним свято?
