Оля з деякою заздрістю, змішаною з сумом спостерігала як до Надійки прийшла мама, посадила її до себе на коліна, щось шепотіла на вушко, гладила по спинці дочку, що припала до матері. Олі шість років, із запаленням вуха та ангіною вона потрапила до лікарні.
До неї теж приходила мама, принесла різні смаколики, спитала сухо про здоров’я, наказала слухати лікарів і пішла, цмокнувши швидко в щоку. Оля ще не встигла піти, сиділа на лавці, приклавши маленьку долоньку до того місця, де сухими губами доторкнулася мама до її щоки.
Мама завжди дивно дивилася на Олю вона не обіймала її як інші мами своїх дітей, не сюсюкалася з нею, іноді візьме її за руки, і дивиться, дивиться в обличчя ніби щось шукає, потім відштовхне і відвернеться, іноді заплаче. Олю люблять тато та бабусі з дідусями, татова сестра та мамин брат.
Олечку люблять сусіди по вулиці, всі люблять Олечку он і лікарі в лікарні, і медсестри, і нянечки, а мама … Мама теж любить, вирішує Олечка, тільки якось не так, але любить все одно. Коли Ользі було 13 їй Мишко, листівку з восьмим березня подарував, м’яку іграшку, а ще запропонував зустрічатися.
Він навіть у кіно покликав. Кому розповісти? Звичайно татові, і бабусям і тітка Марині … Чому не мамі? Адже мама любить Олю? Любить звісно, а як же? Хіба мама може не любити свою дитину? Мама любить Ольгу? Звісно любить!
Школу дівчинка на відмінно закінчила, мама пишатися напевно буде, тато пишається, і бабусі з дідусями, і тітка Марина і дядько Петя. Мама привітала звичайно, обійняла і в щоку цмокнула, як тоді, в дитинстві, коли Оля в лікарні лежала, і вона, як і минулого разу, притиснула долоню до щоки.
Ольга звикла, що мама у неї така, не емоційна. Дівчина вступила до вишу, мама з нею їздила звичайно, мама всі обов’язки виконує. Ольга іноді думає, що краще б мама десь посварилася, може зайвий раз не купила б ганчірку модну, а краще б обняла, притисла до себе, поцілувала, назвала б донечкою…
Але мама цього не робить, мабуть ніколи не зробить. Оля заміж виходить, за того ж Мишка, що у 13 дружбу запропонував. Його мама плаче, донечкою називає, а своя, рідна… чи рідна, вже замислюється Ольга… У Ольги з Мишком буде хлопчик.
І ось тут Ольга побачила в маминих очах іскри якоїсь радості. Мама все казала, що буде постійно поряд і ні на секунду дитину не випустить з поля зору. Мама розповіла історію, Оля не те, щоб повірила, але вона раптом зрозуміла свою маму.
Доля їй довго не давала дитину. Марина, батькова сестра, запропонувала взяти маля, від якого відмовилися. Вона навіть ходила дивитися на малюків, але серце не відгукнулося. А одного разу, на роботі, занудило сильно і живіт біль такий пронизав, що вона аж знепритомніла. Думала що, отруїлася.
Пішла до лікарні, а там вже й з’ясувалося, що вже при надії, але здоров’я підвело, тому довелося в лікарні затриматися. Як я вийшла з кабінету, не пам’ятала, сіла на стілець і як давай плакати. А як чоловік дізнався, то поряд сів плакати. Вагітність була важка, все по лікарнях.
Спочатку сказали, що хлопчик, але дитину не показували зо три дні, а потім принесли дівчинку. От вона плакала і все намагалася довести, що хлопчик має бути. А з нею жінка була, яка переживала, що якщо знову дівчинку народить, і чоловік піде, бо сина просить.
А народжували жінки в один день, але ту іншу виписали раніше. Тоді то мама Олі й побачила у вікну, що вона виходить з дитиною на руках і великим синім бантом. Тоді мама Олі кричала, що дітей поміняли, благала віддати їй її синочка.
Коли виписали, то не в собі була, все плакала і сина повернути мені просила. Потім вирішила що хоч дівчинку вирощу, дитина не винна. Багато років вона шукала ту жінку і знайшла… Дітям тоді було вже по вісім років. Вона маму Олі теж впізнала, очі забігали, намагалася запевнити, що в неї син.
Вони всі чорняві, а у дворі біла голівка промайнула… Ми-то білі всі… Вигнала вона її тоді, обіцяла собаками зацькувати, до поліції заявити. Я тата вмовила поїхати туди ще раз, приїхали, а сусіди сказали що, поїхали вони, кудись, будинок терміново продали.
Тоді мама Олі для себе вирішила, що навіть якщо має рацію, то син у любові виховується, і вона теж повинна дівчинку добре виховати. Так вибачалася перед Олею та казала, що любить її сильно, плакала, бо серце має черстве. Слово своє мати Олі дотримала і весь час з нею була.
Перша побачила онука – Руслана. Розтопило серце бабусі маля, Олі теж любові через край вистачило, мама за всі роки, що не додала материнської ніжності, постаралася….
