Коли ми з чоловіком приїхали до села, бабуся готувала для нас гостинці, але ніби не рада була. Вона дуже довго ходила по дому, заглядала в кожну шафку, гуляла двором…

Моя мама багато років працює за кордоном і дуже добре заробляє. Вона часто допомагає нам із братом грошима, за що ми дуже вдячні. Ми ж своєю чергою доглядаємо нашу бабусю.

Зараз вона живе в селі, але їй вже важко постійно бути на самоті. Постало питання про те, хто забере до себе нашу стареньку бабусю. Сама я живу з чоловіком та дітьми у своєму домі. А мій брат мешкає у невеликій квартирі.

На сімейній нараді ми вирішили, що буде правильно, якщо я заберу бабусю до себе. Ми маємо достатньо місця, щоб їй було комфортно. Та й на свіжому повітрі вона зможе гуляти, так само як і в селі.

Коли мати повернеться на додому, бабуся переїде до неї до квартири і житиме разом із нею. Але що робити із житлом бабусі? Я хочу продати її будинок, тому що він старий і вже розвалюється.

Проте говорити про це бабусі не варто. Я впевнена, що вона засмутиться. Мама підтримала мій план, але щось мені підказує, що це помилка. Коли ми з чоловіком приїхали до села, бабуся готувала для нас гостинці, але ніби не рада була.

Вона дуже довго ходила по дому, заглядала в кожну шафку, гуляла двором. Мені було дуже боляче дивитись, як вона прощається зі своїм будинком. Вона перебирала свої речі, щось відклала, щоб забрати.

Частина ж речей залишилася в шафі. Бабуся сказала, що забере їх потім. Тоді я усвідомила, наскільки їй дорога пам’ять, а не самі речі. А потім озирнулася довкола і зрозуміла, скільки всього сталося у стінах цього будинку.

Тут жила моя мама, а я зробила свої перші кроки. Бабуся не могла раз і назавжди прощатися зі своїм будинком, вона ще неодноразово захоче повернутися сюди. Продати його, не запитавши, буде неправильно.

Тому я вирішила, що навідуватимуся сюди час від часу. Спробую навести тут лад, можливо, зроблю мінімальний ремонт. А коли повернеться моя мама, ми обов’язково влаштуємо у бабусиному будинку сімейне свято!

І про що я тільки думала? Моя бабуся завжди вчила нас із братом ставитися дбайливо до всього, що нас оточує. Вона завжди хотіла, щоб ми виросли добрими та чуйними людьми.

Я так рада, що не припустилася цієї жахливої помилки і тепер зможу привозити бабусю сюди хоча б іноді, щоб вона відпочивала тут душею. Тому не поспішайте приймати рішення, яке на перший погляд здається найкращим.

You cannot copy content of this page