Я дуже щаслива у шлюбі, але в кожному раю є свої демони. В моєму випадку все псують родичі мого чоловіка. Вони у буквальному значенні слова тягнуть із нього гроші. Ми живемо у моїй квартирі, тому що у чоловіка власного житла немає, але обидва непогано заробляємо.
Живемо ми мирно, майже не сваримося. Але коли мова заходить про його матір та сестру, то все перевертається з ніг на голову. Річ у тім, що більшу частину грошей чоловік віддає їм, буквально отримує їх власним коштом. А ми сам потім сидить без грошей.
У нього залишається якась невеличка частина зарплати, яку він витрачає на заправку машини та свої потреби. При цьому на мені залишаються всі інші витрати – комунальні послуги, їжа, відпустка.
Допомагати родичам – це чудово, але все має бути в розумних межах. Мама чоловіка вже на пенсії, але грошей їй не вистачає, бо їздить не у громадському транспорті, а на таксі. Крім того, вдягається у геть недешевих бутиках.
Сестра чоловіка жодного дня не працювала у свої 35. Вона має двох дітей від двох шлюбів, але живе на гроші мого чоловіка. То ж виходить, що він утримує повноцінно чотирьох людей, а сам живе моїм коштом.
Ось нещодавно його мама приїхала на таксі до нас у гості, за машину розрахувався чоловік. За чаєм свекруха почала розповідати, як туго їй живеться на пенсії та що грошей не вистачає. Очевидно, що мій коханий без запитань дістав гаманець.
За стільки років подружнього життя ситуація не змінилася. Я розумію, що й не зміниться ніколи. Але все одно вирішила з ним поговорити. Коли я кажу, утримувати його родичів на шкоду нашій родині неправильно, він начебто зі мною погоджується. Але висновків жодних не робить.
Я хочу їздити у відпустку за кордон, як це робила до шлюбу. Одну мене чоловік не відпускає, а щоб заробити на двох, мені доводиться працювати і день і ніч. Дітей так ми не зможемо утримувати, бо хто ж заробляти гроші, поки я ж малечою вдома сидітиме. А чоловік почав мені брехати та приховувати свою благодійність. А що ж тоді далі?
