Гена вкотре благав дружину погодитися на дитину. Іра схрестила руки на грудях, підняла підборіддя і в цей раз, на диво, погодилася. Чоловік полегшено зітхнув, ледве стримавшись, щоб не застрибати від радості, але дружина виставила йому умову. Та він був готовий на все, аби у них з’явився малюк. Гори зверне, аби тільки Іра перестала пручатися і погодилася.
Вони одружилися за три роки після знайомства. Іра була, як то кажуть, бізнес-вумен. Її мало цікавили відносини і заміжжя і Гені довелося попрацювати, щоб домогтися її прихильності. В Ірі його приваблював насамперед характер. Сильна, незалежна, яка вміє постояти за себе. Тільки він не думав, що ці якості обернуться проти нього в шлюбі.
Він упокорився, що вона ні в що не ставила його матір і заборонила тій лізти в їхню родину з порадами. Зараз між ними були холодно-ввічливі стосунки, зате мама, в кожен його візит, лаяла невістку, і обурено охала над тим, що жінка повинна бути жінкою, і місце її вдома, на кухні, а не на роботі цілодобово.
Тільки Іра попередила Гену одразу, як він зробив їй пропозицію – вона не домогосподарка, дітей не хоче, і куховаркою теж не буде. Гена сподівався, що з віком вона змінить свої погляди, і колись захоче дитину, тому легко погодився на все, аби вона вийшла за нього, але минуло чотири роки, вони обоє наближалися до 30, і Гена все більше хвилювався через дітей.
Ставати віковим татом, щоб виглядати дідусем поруч із дітьми, він не хотів. І останній рік умовляв Іру передумати щодо дитини. Дружина завзято відмовлялася, і Гена навіть підключив маму, особливо не сподіваючись, але, на його здивування, Іра раптом погодилася. Нехай і за умови, що дитиною буде опікуватися Гена.
Іра дозволила до цього діла підключити маму, няньку, але відразу після пологового дитина повністю його відповідальність. Вона пригрозила, щоб навіть не смів говорити про материнський обов’язок. Гена відчував якусь каверзу, але відразу погодився. “Яка мати, – думав він, – відмовиться від своєї дитини? Ось потримає її в руках, погодує, і все!” – переконував він себе.
Дев’ять місяців промчали непомітно, майбутню матусю не турбував ні токсикоз, ні зайва вага, ні болячки. Єдине, що змінилося у їхньому житті — гардероб Іри та її живіт. Коли дитина почала штовхатися, Гена думав, що в нього обличчя трісне від щасливої усмішки. Він переконував Іру взяти відпустку та побути останні тижні вдома, але дружина не погоджувалася.
Поки дружина працювала, Гена їздив дитячими магазинами, читав статті про немовлят і ходив на курси для майбутніх батьків, де матусі несхвально на нього косилися, підозрюючи в ньому збоченця. Вечорами, розминаючи Ірі ноги, він розповідав, що дізнався про догляд за дитиною нового, показував, які купив речі для сина, але Іра слухала його байдуже.
Дитина на світ з’явилася швидко. Гена був у нестямі від щастя, коли дружина йому зателефонувала і повідомила, що він став татом. За традицією він зібрався влаштувати вечірку, покликавши друзів і рідних, але Іра раптом запитала, коли він приїде, і нагадала, що дитиною буде повністю займатися він. Гена намагався щось говорити про годування, але все було марне.
Він дивився на згаслий екран і неприємне відчуття тривоги ніби стискало його в лещатах. Проковтнувши, він набрав номер відділення, який йому скинула Іра, і, попросивши лікаря, подався до дитячого магазину, за сумішшю. Іру з Арсенієм виписали за три дні. Зустрічала їх мама Гени та його двоюрідний брат.
Гена стояв поруч із дружиною з дитиною на руках, страшна втома і недосип валили його з ніг, і він мріяв лише швидше опинитися вдома і здати сина в турботливі руки бабусі хоча б на кілька годин. Арсеній постійно кричав. Гена бігав з ним коридорами, лякаючи породіль, у пошуках медсестер, щоб дізнатися, чому його син плаче.
Байдужі медсестри посміювалися і відповідали, що це дитина і вона просто плаче. Гена перепробував усе — годував сина, міняв памперс, співав пісні і хитав на руках, але впертий Арсеній продовжував кричати, лякаючи батька червоним від натуги обличчям. Іру, здавалося, зовсім не турбувала ця метушня навколо.
Вона дивилася ф ільми в ноутбуці, ходила на процедури і гуляти, коли малюк вже дуже довго не заспокоювався. Жодний материнський інстинкт, всупереч очікуванням Гени, в ній не прокинувся. І ось вони їхали додому, а Іра вже домовлялася із начальством про вихід на роботу. Гена знову намагався щось говорити про те, що вона ж матір, але вона лише нагадала про домовленність.
Гена придушив обурений крик, боячись потривожити Арсенія, що ледь заснув, і вирішив поговорити з Ірою вдома, але розмова вийшла коротка. Іра навіть не думала брати на руки дитину чи якось допомагати з нею. Вона пішла в душ, а потім одразу поїхала на манікюр, залишивши чоловіка та свекруху з малюком.
Мама Гени голосила, сюсюкаючи з Арсенієм, про те, яка Іра погана мати, а через дві години, після безперервного крику онука, зазбиралася додому. Гена був у розпачі. Мама так швидко зникла за дверима, що він не встиг і рота відчинити, а малюк надривався. Гена вперше в житті відчув безпорадність й бажання закричати разом із сином.
Минав час і ось Арсенію вже рік. Він намагався залізти навколішки до Іри, яка сиділа на дивані. Гена ревниво спостерігав за сином. Добу безперервно він порався з ним, годував, мив, укладав спати, гуляв і читав йому потішки, а першим словом сина стало “мама”. Іра поралася з дитиною по півгодини ввечері.
Грала з ним, цілувала, а потім повертала Гені, але син все одно любив її більше. Гена вважав це несправедливим. Як і те, що Іра приходила з роботи і зовсім не допомагала по дому. Максимум, що вона робила – замовляла доставку їжі додому, і то, пакети розвантажував Гена, як накривав на стіл і прибирав після вечері.
Він добряче втомився від такого життя, і мріяв повернутися на роботу. Мама з’являлася в них раз на місяць, лаяла Іру і зникала, перш ніж Гена встигав попросити посидіти з онуком хоча б трохи. Спроби знайти няню провалилися, всі вони не вселяли Гені довіри, а сам він почував себе вичавленим, як лимон.
Він безнадійно просив дружину посидіти з дитиною, щоб він мав змогу хоча б у магазин вийти. Дружина співчутливо дивилася і негативно мотала головою, повернувшись до ноутбука. У вихідні вона їздила до подруги або в салон краси, а Гена знову залишався один. Всі його надії, що Іра раптом відчує себе матір’ю, давно зникли.
І зараз він розумів, що й сам би не раз задумався, чи справді він хоче дитину, якби знав, що на нього чекає, але сина він дуже любив, і анітрохи не жалів, що Арсен з’явився у його житті. Засмучувало його лише ставлення Іри. З кожним днем вони віддалялися один від одного. Іра все частіше відпускала жарти через те, як він виглядав, а одного разу заявила, що Гені час зайнятися фігурою.
Гена хотів обуритися. Пояснити, що купити нові штани він не може, бо весь час проводить із сином. Що пузо в нього тому, що він харчується перекушуванням, коли вдається щось перехопити. Що він нормально не спить, тому що Арсен часто плаче вночі, і все ще вимагає молока, але він знав, що це марно.
На кожну проблему дружина знаходила сотню способів її усунути — в магазин можна і з дитиною, займатися можна і вдома, їсти можна і по годинах, сам до режиму сина не привчив і мучишся, а в кінці обов’язково скаже, що він же навіть не працює лише сидить днями вдома і ниє. Іноді Гена починав ненавидіти Іру.
Ходив по дому, прибираючи іграшки, витираючи кашу з підлоги, або хитаючи Арсенія, і бурчав собі під ніс, що дружина така-сяка, нічого не розуміє, сама б спробувала посиділа так, як він, ні друзів, ні поїсти, ні навіть у туалет до ладу не сходити. У такі хвилини він дивився у дзеркало і дивувався з того, яка він ганчірука.
В поліклінці його заспокоювали, що от дитина підросте і стане легше. Там Гену всі жаліли, вважаючи Іру жахливою матір’ю. Гені навіть трохи подобалося сидіти в чергах і розповідати мамочкам, як йому важко, поки дружина на роботі. У жінок навколо горіли очі, вони із задоволенням допомагали з Арсенієм, і виливали бальзам співчуття на голову Гени.
Саме там він і познайомився з Наталею. Мати-одиначка з однорічною Люсею, Наталя чудово розуміла Гену. На фоні догляду за дітьми у них почалися дружні стосунки, які незабаром переросли у щось більше. Гена й сам не помітив, як Наталя оселилася в його думках – засинав і прокидався він тепер, думаючи про неї.
Мимоволі порівнював м’яку, турботливу Наталю з холодною, жорсткою Ірою, і порівняння було зовсім не на користь дружини. Звичайно, Наталі було далеко до стрункості та краси Іри, смішна пампушка раніше не викликала б у нього ніякого інтересу, а зараз він хвилювався як школяр перед кожною зустріччю, і мріяв, щоб Іра хоча б наполовину була такою ж.
Гена почав ходити з сином до Наталі в гості. В один з таких разів він зрадив дружині. Гена хвилювався, проклинаючи свою слабкість, і тремтів при думці, що Іра дізнається, але дружині було однаково. Вона не помічала мук Гени, як завжди, зайнята роботою, а незабаром і заявила, що путівку взяла до Італії на два тижні. Гена навіть жувати перестав.
У голові його закрутилася сотня думок, від чого треба буде взяти синові до того, як він проживе два тижні без Наталі, але Іра обірвала його роздуми, заявивши, що поїздка лише для неї, не тягти ж маленьку дитину світ за очі. Гена обурився, бо теж хотів відпочити, адже він цілими днями працює, як проклятий, і заслужив трохи відпочинку! Дружина звично примружилася.
Вона уїдливо заявила, що про це треба було думати раніше, коли вимагав дитину. Вона поплескала його по плечу і пішла у ванну, а Гена залишився скреготіти зубами, але й цього йому зробити не вдалося, прокинувся Арсен. Іра поїхала, не слухаючи жодних заперечень, і Гена із сином залишилися на два тижні удвох.
Якось непомітно вийшло, що все більше часу вони проводили в Наталі. Вона годувала їх найсмачнішими домашніми обідами, майстерно укладала спати дітей, і Гена, вперше від появи сина, почував себе абсолютно щасливим. За три дні до повернення Іри у них з Наталею була складна розмова. Жінка не хотіла бути коханкою, тому попросила його більше не приходити.
Гена не знав, що відповісти. Розумів, що Наталя має рацію, але уявити своє життя без неї вже не міг. Він тихо сказав, що піде від дружини. Наталя зітхнула, витерла лоба і похитала головою. Вона сіла на диван і затулила обличчя руками. Плечі її затремтіли від плачу. Гена ніяково пом’явся поруч, намагаючись її обійняти, але жінка відштовхнула його. І він пішов.
Забрав Арсенія і повернувся до порожньої квартири, вперше в житті бажаючи випити. Три дні тривали дуже довго. Гена місця собі не знаходив, сотні разів намагався подзвонити Наталі і обривав себе. Прогулювався з сином біля її будинку та на їхніх спільних місцях, сподіваючись на випадкову зустріч, але її не було.
Арсен плакав і кликав “лялю”, так він називав Наталю, навіть уві сні. До приїзду Іри Гена був, як на голках. Він зрозумів, що не хоче так жити. Що вибрав не ту жінку для шлюбу, і насправді йому, як би він цього не заперечував, потрібна домогосподарка, яка зустрічатиме його смачною вечерею, розпитуватиме про те, як пройшов його день, і дбатиме про дітей.
А ще йому хочеться сімейних вечорів, поїздок, традицій, а не вічно зайняту дружину, яка насміхається з нього. Як тільки Іра переступила поріг і відмахнулася від сина зі словами, що вона втомилася після перельоту, Гена заявив, що хоче з нею поговорити. Вона відповіла, що теж має розмову до нього, але спочатку сходить у душ.
Поки Іра хлюпалася у ванній, Гена влаштував Арсенія перед телевізором, розігрів вечерю та налив вина. Іра вийшла з ванної, демонструючи засмагу та ідеальну фігуру. Гена на мить забув про все і потягся до дружини, але вона лише скривилася і відсторонилася. Під час вечері Гена заявив, що хоче розлучитися.
Він чекав істерики, глузувань, скандалу, але Іра раптом радісно посміхнулася. Виявилося, що вона теж про це хотіла поговорити. Далеко від дому вона зрозуміла, що вони дуже різні. За її словами, вийти за нього було помилкою, бо їй не цікава ця метушня з сім’єю. При цьому вона одразу сказала, що син залишиться з Геною.
Вона пообіцяла платити аліменти та забирати сина на вихідні, коли він підросте. А ще вона сказала, що подружка Гени йому краще підходить. В цей момент Гена забув дихати. Іра лише сміялася. Виявляється, вона поставила камери в квартирі, щоб бачити, що відбувається з сином. Не могла довірити чоловікові дитину без перевірки. Ну і побачила їхні милування.
Гена знову не знав, що сказати. Зовсім не такого він чекав від розмови, але в душі навіть був радий, що не довелося самому розповідати про Наталю. З Наталею він одружилися майже відразу після розлучення. Мама Гени називала нову невістку розпущеною вертихвосткою та руйнівницею сімей, але Гені було байдуже. Він нарешті був абсолютно щасливий.
