Я заміжня вже два роки. Наразі ми чекаємо швидкого поповнення в сім’ї, так що ситуація вдома досить метушлива. Крім нас у квартирі проживає ще й моя матір, яка активно допомагала по дому.
Попри свій стан, я продовжувала працювати вдома. У чоловіка проблеми із роботою, а грошей потрібно багато. Тож я працювала до останнього. Та й у декреті не збиралася особливо затримуватись.
Начальство погодилося з тим, щоб я продовжувала працювати з дому, як тільки зможу це робити. Якось увечері коханому зателефонувала колишня дружина. Це було в нормою, бо в них спільна дочка.
Час від час коханий гуляв з дитиною. Я також була знайома з падчеркою, і не мала жодних негативних почуттів до дитини. Мені було навіть приємно поспілкуватися з малечею, коли всі разом були в гостях у свекрухи.
Після дзвінка чоловік повідомив, що колишня дружина хоче віддати нам на літо доньку. Зазвичай вона відвозила її своїй матері, але та вже не в змозі сидіти з дитиною через слабке здоров’я.
От колишня дружина вирішила передати доньку рідному батькові, а той і був не проти. Він ледве не погодився одразу, але все ж таки вирішив спершу обговорити це зі мною. А я от не розуміла, як то все поєднати.
На той час в нас же буде малюк, і я буду зайнята ним. Моя ж мама буде допомагати з хатніми справами. Для доньки чоловіка часу просто не буде. Та й працювати я не зможу, то чоловікові треба подумати про іншу роботу.
Маю дуже великі сумніви, що він сидітимеш і гратиметься з донькою днями безперервно. Я й так забезпечую всю сім’ю разом із батьками, але чоловік не має забувати про свій внесок у добробут обох дітей.
Він не міг посперечатися зі мною, адже ніколи особливо багато часу не приділяв доньці і маю сумнів, що здатен. Але все ж таки йому здавалося, що взяти доньку до себе буде правильним.
Ми ще посперечалися якийсь час, але в результаті вирішили залишити це питання на ранок. Але навіть перед сном ми обговорювали цю тему. Я наполягала на тому, що у мої обов’язки не входить бути дбайливою мачухою.
І що мати дівчинки мала краще думати, як і куди прилаштувати дитину на літо. Зрештою є спільна свекруха. Вона ще досить бадьора жінка і в онуці душі не чує. Чому б не залишити дитину в неї?
Чоловік регулярно відвідуватиме доньку, а заразом спілкуватиметься з матір’ю. Хіба це не чудовий варіант? Цікаво, чому тільки мені це спало на думку? Якось мало вірилося, що колишня чоловіка забула про свекруху.
Придушивши безглузді підозри, я повернулася на бік і спробувала заснути. Як би я добре не ставилася до падчерки, благополуччя та комфорт моєї власної родини для мене набагато важливіший.
