Родинні історії 0
— Та що ти, Колю, хіба б я дозволила? Такого чоловіка, як ти, я нікуди не відпущу, навіть на той світ
– А ти чого лежиш? Надворі день, а ти влігся. Може, вночі не виспався?
Родинні історії 0
– Пробач. Ніколи більше, жодна сльозинка через мене з твоїх очей не скотиться, я тобі обіцяю. Я ж тобі казав, що ніколи не кину
Надя йшла додому, важко тягнучи пакет, набитий їжею, і ледве переставляла ноги. “Втомилася, боже,
Родинні історії 0
– Дівчинко, тобі треба жити своїм життям, – говорив татів начальник. – Злість, роздратування, крики – вони ще нікому нічого доброго не принесли. Ось твої батьки ніколи не сварилися
– Денис у нас залишиться на пару днів, ти не проти? – запитав Вітя
Родинні історії 0
Оля мовчки слухала, а потім підійшла, обійняла чужу маму і теж заплакала, бо з власного дитинства було що згадати таке, що й зараз не давало спокою
Михайло привів свою Оленьку познайомити з батьками. Батько, Павло Іванович, мовчав, тримаючись осторонь. І
Родинні історії 0
Але мама з порога заявила, що не дозволить втручатися в її особисте життя і якось сама розбереться. У 70 років вона точно знає, що їй робити. Не вистачало ще, щоб дочка сунула свого носа
Мама вийшла заміж . Як тільки вона це почула, то розреготалася. Який там шлюб?
Історії про дружбу 0
– Я втомилася бути опорою для всіх, – сказала вона нарешті, дивуючись власному голосу. – Просто дуже втомилася
Якби когось із знайомих попросили охарактеризувати Марину, першим словом було б: «спокійна». – З
Історії про дружбу 0
– Ви, напевно, думаєте, що я зарозуміла і горда, – сказала Міла. – А я просто втомилася всім усе пояснювати. Та й стільки вже наслухалася
Міла стояла в храмі й плакала. Уже хвилин п’ятнадцять. Для мене це було дивно.
Родинні історії 0
– Ти у мене найкрасивіша. – Сказала вона з такою теплотою, що Вірі стало жарко від її слів. Вона доторкнулася до свого короткого волосся, обличчя… і їй так захотілося, справді, знову стати красивою, як раніше
Найбільше Лідія боялася запитань Олюшки, бо, як не намагалася стриматися, все одно починала плакати.
Родинні історії 0
Пробач мене, донечко, за всі ці вісімнадцять років! Нехай я не можу обійняти тебе, сказати, що я твій батько. Я зроблю все, щоб ти знайшла свій шлях у житті
Сергій Андрійович під’їхав до вокзалу на таксі. Не поспішаючи, він зайшов у свій плацкартний
Родинні історії 0
– Та ти що? Ми ж з нею як сестри. З чотирьох років разом. А мій чоловік бачить у ній родичку. І навіть не дивиться в її бік. Не можна про людей погано думати, Світлано
– Я пустила Надьку до себе додому, ділилася з нею останнім шматком хліба, влаштувала

You cannot copy content of this page