— Ти згадала про мене лише тоді, коли запахло спадщиною
— Ти продаси цей будинок і віддаси мені рівно половину, або я зруйную твоє
— Тобто моя дитина їде до моєї мами, — рівно сказала Олена. — А троє чужих дітей заїжджають сюди. Я правильно зрозуміла думку Тамари Ігнатіївни
— Звісно, у вас тут трохи тісно. Учотирьох ще нічого, а якщо хтось захоче
Ну ось і все. У нього своя сім’я. Своє життя. Я для нього — просто жінка, яка колись була дружиною його батька. Я їм не рідна. Навіщо я їм знадобилася на старості років
Чужа дитина своєю ніколи не стане. Скільки б ти в неї душі не вклав,
– Ти просто виправдовуєш його, виправдовуєш… а він підлий, користується твоєю добротою й поступливістю, я відчуваю, ти пригріла змію собі на грудях
Марина була на сьомому місяці , коли не стало її чоловіка Єгора. Марина вважала,
— Чоловіки часто плутають комфорт із власною заслугою, — помітивши смуток в очах доньки, тихо сказала мати. — Вони думають, що затишок і безпека падають з неба самі по собі, поки хтось непомітно не перестає крутити педалі
— Я втомився! Я втомився сперечатися з цим дитячим садком! — Віктор стояв посеред
— Мамо, у мене для тебе ще кращий сюрприз. Одягайся, ми з Дімою вирішили зробити тобі справжній подарунок на день народження. Відвеземо тебе до Сергія
— Чекаю на вас на день народження, — говорила мама по телефону. — Купіть
— Ти виніс речі нашої доньки з дому. Без моєї згоди. І велосипед забрав
Олена акуратно склала стос дитячих суконь у пакет. Кожна з них була у чудовому
 — Я знаю, що в тебе є гроші. Ти приховувала їх від мене всі ці роки. Я вимагаю поділу накопичень. І я знаю про твого коханця
Денис стояв біля вікна, нервово постукуючи пальцями по підвіконню. Він набирався духу вже місяць.
 Вона не була йому рідною. Вона була дочкою жінки, яка зрадила його, і чоловіка, якого він зневажав. Але вона була сестрою його сина. І вона була абсолютно беззахисною
Для Олексія народження сина Руслана стало тим моментом, коли світ навколо набув справжнього сенсу.
Людмила відповіла, що вільна столична жінка не витримала б у її домі й тижня. Світлана сказала, що з задоволенням прожила б місяць у тиші, серед яблунь, де головна проблема — перерослий кабачок. До кінця вечора вони домовилися обмінятися житлом на чотири тижні
Сестри Світлана та Людмила все життя підозрювали, що доля підготувала для них інший, зручніший

You cannot copy content of this page