– Ні, Катю. – Після недовгого мовчання відповіла Поліна. – Ти сама вибрала цю дорогу, може, знайдеться черговий коханець, який допоможе тобі вибратися
– Подобається? – Катерина простягнула руку, на якій блищала золота каблучка з камінчиком. –
– Мамо, ну ти її не підтримала. Вона каже, що в неї був важкий період, і замість того, щоб підтримати, ти вирішила повісити на неї побутові проблеми
Наталя Петрівна розплющила очі й солодко потягнулася в ліжку. Нарешті, нікуди не потрібно поспішати.
– Анастасію Михайлівно, бачите, як ваша донька мене кохає? Доводиться давитися цим. У холодильнику порожнеча. А вона гуляє десь
– Олено, люба, коли ми з тобою почнемо нормальне, доросле життя?- Сергій подивився на
– Ні! – крикнула вона. – Досить! Грошей немає! Розумієте? Отже після свят ні копійки, а ви ще й у борг берете на свої забаганки
Олена поправила серветки і вкотре окинула поглядом святково накритий стіл. Усе було готове до
– Так він і є овоч! – Я встала і пішла до виходу. – Грошей більше не дам. Хочете – тягніть його. Але це ненормально
– Донечко! – каже мама. – Як у тебе справи? А ми ось братику
– Ти завжди обирав найлегше. Втекти, сховатися за маминою спідницею, заплющити очі на проблеми. А я… я втомилася. Втомилася бути самою, поки ми вдвох
– Ганнусю, ну ти чого? Ти ж сама бачиш, яка зараз ситуація, – Максим
– Дмитро, знаєш, я вдячна твоїй сестрі. Якби не ця історія з сумкою, я б ще довго не зрозуміла, що живу з чужою людиною
– Олечко, дозволь подивитися, що в тебе за брошка така гарна, – Марія Михайлівна
– Знаєш, але ж ти мала рацію тоді. Саме тому, що ми живемо окремо, я тепер можу просто насолоджуватися спілкуванням із вами, не думаючи про побутові проблеми
– Владику, дивись яка краса! – Дарина захоплено відчинила вікно в новій квартирі. Свіжий
– Це квіти. Тобі. Вибач, що так вийшло… – Петро чекав реакції. – У боулінгу я тебе перевіряв. А в ресторані я справді забув телефон і гаманець
– Карино, ти надовго? – Анжеліка Михайлівна гралася з трирічним онуком. Одним оком вона
– От же лисиця, – розсміявся він, – усе зрозуміла, донечко. Так-так, вона хороша, ти вже вибач, татко твій занудьгував, ось і спілкуємося
– Давайте допоможу! Сумка-то важка… – Так це моя сумка, я її сама донесу.

You cannot copy content of this page