– Мамо, ти що накоїла?! – голос Лариси тремтів, і вона насилу стримувала бажання
– Привітай мене! Валентина, яка поралася біля плити в невеликій кухні, де витали аромати
– Сергію, забіжи, будь ласка, в магазин дорогою. Я хліб купити забула, самі не
– Дідусю, я заміж виходжу. – Що ж, вітаю, Оленко. – Ти не зовсім
Наталя Павлівна, незважаючи на похилий вік, вважала себе відповідальною за життя доньки й онука.
Він стояв на порозі, як завжди – з тортиком у руці, і посміхався тією
– Федоре, подивися, яку сукню я купила! Подобається? Федір підняв очі й усміхнувся. –
Про себе Льошка знав тільки те, що знайшли його кричущим від голоду і страху
– Що, знову? – здивовано запитала в Сергія дружина. – Ти ж тільки минулого
Соню виписали з лікарні. Вона вийшла красива, як завжди, тільки трохи бліда. Соня побачила