Родинні історії, Смішні історії

Перший раз, коли я зібралася у відпустку, то навідріз відмовлялася брати сестру коханого з собою. Тоді мало не дійшло до розлучення…

Мій чоловік наче людина не ревнива, але є один нюанс. Він не любить кудись їздити, бо весь час проводить на роботу. Я ж люблю поїхати на відпочинок у відпустку. Спочатку з цим були проблеми,  бо їхати не хотів і мене одну відпускати теж.

Згодом він вигадав спосіб, щоб я могла поїхати на відпочинок – відправляв зі мною свою сестру. Вона начебто мала мені скласти компанію, а насправді наглядала за мною та потім переповідала моєму чоловікові, хоча я ні разу не дала чоловікові приводу сумніватися в моїй вірності.

Перший раз, коли я зібралася у відпустку, то навідріз відмовлялася брати сестру коханого з собою. Тоді мало не дійшло до розлучення, бо чоловік заявив, що тоді мені є що приховувати і значить я гуляща. Я в його словах чула свекруху, бо щось схоже заявляла вона.

Щоб хоч якось вийти з цієї ситуації, то я погодилася. Сестра чоловіка поводилася жахливо на відпочинку. Я весь час була їй за няньку. Вона примудрилася зробити себе відомою на весь готель.

Мені навіть було соромно з номера виходити. Вона сварилася з персоналом, не ночувала в номері, пиячила та влаштовувала танці на столах. Це був не відпочинок, якесь катування.

Приїхавши додому, вона приписала всі свої заслуги мені. Добре, що чоловік гарно знає свою сестру і не повірив її казкам, а от свекруха лише вкоренила свою нелюбов до мене, і продовжила налаштовувати коханого проти мене. Тепер про нормальний відпочинок можна було не мріяти.

Інші поїздки з сестрою чоловіка були не краще. Кілька років тому я зробила перерву в подорожах, бо займалася дитиною, а тягати немовля з собою дуже не хотіла. Сестра мого чоловіка теж мала дитину, її донька на кілька місяців була меншою за мого сина.

Якось подзвонила моя бабуся, яка жила в іншій області. В неї була квартира  в курортному місті, але її вона здавала в оренду, а сама жила в селі. Про це мало кому було відомо. Звичайно ж, я не могла їй відмовити у допомозі і якраз був привід привезти їй правнучка. Звичайно ж, сестра чоловіка теж поїхала з дитиною.

Я їй навмисно не казала, куди саме ми їдемо. Вона ж була певна, що кине дітей на мене і буде гуляти. Понабирала суконь, купальників та босоніжок на підборах. Я все ж таки відмовляла її від поїздки, але все в пусту.

Її обличчя, коли ми приїхали в глухе село, де автобуси навіть не ходять, а до найближчої станції близько двох годин пішки, треба було б бачити. На все село – чотири будинки, в яких живуть місцеві. Під’їхавши до будинку бабусі, я заглушила машину і забрала ключі, щоб вона їх не викрала.

Я тихо зловтішалася. Вона подзвонила моєму чоловікові, щоб поскаржитися, але той лише посміявся. А от діти були щасливі – кури, гуси, свині, кози. Сподіваюся, я як слід провчила сестру чоловіка

Вам також має сподобатись...