Увечері понеділка невиразним голосом Микола сказав Ларисі, що трирічне спільне проживання допомогло йому усвідомити, що він ще не дозрів для серйозних стосунків.
Зібрав свої речі і зник у сутінках. Лариса зібралася було заплакати над нещасною долею, але зі стелі закапало. Потім вона почула, як в кухні полилося, і свідомість визначилася буттям.
Спроби розбудити сусіда, біганина з мискою та ганчірками чудово відволікають від душевних мук. А далі прямо посипалося. Вранці наступного дня виявилося, що кавоварка більше не працює.
Ще через день задимив фен, потім наказала довго жити пральна машина, а на лобі вискочив недоречний прищ. Лариса відчула себе Іовом багатостраждальним.
Толку-то, що непорочний, справедливий і віддаляєшся від зла, якщо з твого приводу Той-Хто-Нагорі сперечається з Тим-Хто-Внизу. Залишилось дочекатися прокази, похмуро подумала жінка. І дочекалася.
Прийшовши на роботу, її викликали до директора, який повідомив, що в країні криза і він змушений скорочувати штат. Ларису ця новина збила з ніг. Розсилала резюме, ходила на співбесіди, але чорна смуга і не світлішала.
І напрочуд швидко танули гроші. Якось прокинулася, з тремтінням згадала сон, він був якийсь чудернацький, помилувалася порожнім холодильником і рішуче пішла шукати роботу.
В Центрі зайнятості сказали, що є запит від клінінгової компанії, прибирання квартир, чим не робота? За тиждень Іванова зрозуміла, що пристойні люди дуже різні.
На тлі деяких сусід виглядав педантичним акуратистом. Але втягнулась. Знайомим про клінінгову кар’єру не говорила, нема чим хвалитися. У грудні трапився аврал, тільки встигай повертатись.
31-го окультурила дві квартири, ні рук ні ніг не чуючи їхала додому, мріючи відмокнути у ванні та залягти перед телевізором, ну його цей Новий рік, куди подалі.
І тут зателефонувала менеджерка, сказала, що є термінове замовлення. Невдоволений мужик, не привітавшись, буркнув щось про запізнення. Насилу придушивши бажання обігріти мужика шваброю.
Зла і втомлена за останні дні Лариса гаркнула на чоловіка, що хоч чашку то він міг би й сам за собою помити. Чоловік щось буркнув, що його ще тільки прибиральниці не повчали.
Секунд п’ять Лариса стримувалася, а потім рвонуло, так на кілотон п’ять-шість у тротиловому еквіваленті. Вона на одному диханні випалила про свою освіту, знання мов та ще купу всього зі свого професійного життя.
Після цього монологу чоловік якось став добріший. Попитав ще про професійні навички Лариси та попросив все ж таки поприбирати в його квартирі, бо часу обмаль.
Хто ж знав, що та зустріч була доленосною. Тепер чоловік Лариси нарешті миє посуд сам. Він її ще й на роботу влаштував, тому в клінінговому бізнесі вона працювала не довго….
