— Он він. Дивись, знову прийшов, — сказав один менеджер іншому.
— Зараз кота дістане й почне питати, яка машина йому подобається.
— Та ну тебе. Що ти таке верзеш? Іди проспись, — відповів йому другий недовірливо, а тим часом…
Покупець і справді дістав з-за спини велику спортивну сумку. Поставив її на підлогу й почав розстібати.
Обидва менеджери завмерли, приклеївши погляди до чоловіка. І незабаром на підлогу вислизнув великий сірий кіт.
— Еееее… Гей! Так не можна! Тут не зоомагазин! — невпевнено почав другий менеджер. Але його тут же зупинив начальник, який швиденько — коротко, п’ятьма словами, серед яких було навіть одне цензурне — пояснив йому, що покупець може приводити хоч бабусю, хоч козла, аби тільки купив.
Почервонілі менеджери хутко розійшлися по залу між красивими, блискучими, новенькими машинами. А чоловік на повному серйозі підходив до кожної й, відкривши водійські дверцята, запрошував свого вихованця.
— Нумо, Курдику, подивись цю. Як вона тобі?
Весь зал завмер і косився на них. Кіт оглядав автомобіль, а тоді стрибав спочатку на водійське сидіння. Покрутившись там пару хвилин, перестрибував на пасажирське. Посидівши там, він спускався з машини — і на його котячій мордочці було видно розчарування й огиду.
— Ну от, нічим, тобі не догодиш! — обурювався чоловік. — Ти подивись! Який колір, які сидіння!
— Ну їй-Богу! — звернувся він до начальника, який стояв у нього за спиною й теж із подивом спостерігав за процесом.
— Ну їй-Богу, — повторив він із докором, дивлячись на кота. — Нічого йому не подобається.
Він у мене дуже любить кататися, — пояснив чоловік начальнику салону. — А він — це вся моя родина. Про кого ж іще мені дбати?
Начальник, піддавшись приємному голосу, щирому бажанню придбати машину й незвичайності ситуації, посміхнувся і разом із чоловіком та його примхливим котом почав обходити весь салон — машину за машиною. Тепер вони вже разом умовляли сірого вередуна.
Але той, мабуть, мав свої уявлення про бажане. Через пару годин, втомившись, вони підійшли до останньої — найдорожчої машини. Величезного джипа — дорогого й важкого, немов «танк».
— Цю ніхто не бере, — поскаржився начальник чоловікові. — Дорога, та й важка вона, як танк.
Кіт тим часом встав, як укопаний, біля дверей водія й зажадав, щоб йому відчинили.
— Та куди…, — обурився чоловік. — Звідки такі гроші? Але…
Керівник салону важко зітхнув, подивився на годинник, відчинив двері й впустив сірого кота всередину. Був кінець робочого дня, і йому дуже хотілося просто позбутися цієї дивної парочки.
Через пару хвилин увесь салон спостерігав, як чоловік кричав і, розмахуючи руками, намагався витягти кота назовні, а той — наче приклеївся до сидіння й відмовлявся виходити.
— Ні, ну який у вас розумний і правильний котик! — розплився в посмішці начальник салону. — Ось, одразу видно — справжній знавець хороших машин.
Він спробував погладити великого кота, але той раптом вигнув спину дугою, зашипів і змахнув лапою. Салон, гримів від сміху. Керівник встиг відсмикнути руку.
— Серйозний у вас котик, — шанобливо сказав він. — Ти диви, як захищається.
А вам я скажу: можете не хвилюватися з приводу ціни. Ми зробимо вам велику знижку, якщо ви з нами сфотографуєтесь для реклами. І привезете нам свою стару машину.
Начальник обійняв чоловіка за плечі й обережно подивився на кота. І разом з чоловіком пішов до столу оформляти документи.
Незабаром, отримавши телефонний дзвінок, чоловік разом із котом приїхав отримувати ключі. Великий джип уже стояв зовні й чекав свого щасливого власника. Той, як завжди, приїхав із котом.
Сівши за кермо, посадив сірого Курдика поруч на місце пасажира. Але той, задоволено нявкнувши, чомусь зісковзнув на підлогу під приладову панель.
— Нічим тобі не догодиш, — незадоволено зауважив чоловік. — Але купили — і будемо тепер їздити. Тим більше, що витратили на цей «танк» усі гроші.
Чоловік повернув ключ у замку запалювання — і поїхав. Салон знаходився за містом і рух тут був дуже жвавий. Обережно виїхавши по бічній дорозі до траси, він пригальмував, уважно подивився в усі боки, а тоді натиснув на газ.
Джип заревів, смикнувся й виїхав на головну дорогу. А праворуч — зупинка автобусів, де завжди було багато людей. Тому чоловік і не помітив, як звідти вилетіла, зовсім не гальмуючи, величезна вантажівка.
Водій поспішав: пізно завантажився й хотів устигнути до обіду.
Удар у правий бік джипа був страшний. Такий сильний, що миттєво вилетіло все скло й розкрилися всі подушки безпеки. Якби не той джип — великий, важкий — сумнівів не було б: чоловік не вижив би.
Коли чоловік прийшов до тями в лікарні, перше його питання до медсестри було:
— Де мій Курдик?
І тут звідкись виринув ніхто інший, як начальник салону. На його руках зручно вмостився великий сірий кіт.
Він уже не шипів і не дряпався. Він притискався до начальника, але, побачивши чоловіка, одразу радісно замурчав, зіскочив на ліжко й влігся на свого господаря.
— Ну, слава Богу, ти прийшов до тями, — сказав начальник і сів поруч. — Я, звісно, розумію, що зараз ще не час, але все ж хочу сказати тобі дещо.
По-перше, скажи величезне спасибі своєму коту за такий вибір машини. Я відразу зрозумів, що він знавець. — Начальник салону посміхнувся й погладив муркотливого Курдика.
– По-друге, ми тут із керівництвом порадилися і ось… — він дістав із портфеля папку з паперами й ключі.
— Це ключі від новенького джипа, — сказав він. — Точно такого, як був у тебе. Але безкоштовно. Ми повернули всі твої гроші на рахунок. Ти нам більше нічого не винен. Єдина умова: як тільки одужаєш, приїжджай до нас і сфотографуйся з усіма. Подзвониш — попередиш. Вище керівництво теж хоче з вами сфотографуватися для реклами.
Потім озирнувся і, нахилившись до самого вуха чоловіка, тихо додав:
— Після того, що з тобою сталося, у нас злетіли продажі на сто відсотків. Всі хочуть побачити тебе і твого кота-професіонала. І я дуже рекомендую: вимагай у начальства багато грошей. Так, щоб і на квартиру вистачило. Вони заплатять. Не сумнівайся — заплатять.
Потім випростався й закінчив:
— А я собі теж кота завів. На вулиці кошеня бігало — я його підібрав. Це правильно. Адже це твоє життя врятувало. — Він знову погладив Курдика.
Начальник встав, потиснув чоловікові руку й пішов. Перед тим залишив на лікарняному ліжку стос газет і журналів, де був описаний неймовірний випадок:
«Кіт вибрав машину — і це врятувало господареві життя».
І фото людини з котом.
Ось така історія. Зараз у чоловіка все добре. Він отримав гроші від фірми, купив велику квартиру.
Працює в зоопарку доглядачем — намагається скрасити життя нещасних тварин у клітках. Там же познайомився зі своєю дружиною.
У них удома добре. Тихо, спокійно й надійно. Я сказав — тихо? Збрехав. Прошу вибачення. У них тепер три коти, дві маленькі собачки й морська свинка. Але спати на ліжку має право тільки Курдик.
Ось і вся історія про покупку машини. А може, про сірого кота Курдика. А може, про дивного чоловіка, який понад усе на світі довіряє своєму коту.
Напевно, тому що любить.
А значить — ця історія про кохання.Спеціально для сайту Stories
