Кохання жорстоке. Я це зрозуміла завдяки власному досвіду. Через шість років спільного життя я й подумати не могла, що раптова закоханість у зможе перекреслити всі ці роки.
Дивлячись на порожню кімнату, я відчувала, як образа заповнює весь вільний простір. Мені 32 роки… Кому я тепер потрібна? Я дивилася на себе в дзеркало і приходила до невтішних висновків.
Останнім часом я виплакалася на 20 років уперед, недоспала годині 50 і скинула лічильник усмішок до 0 на день. Коханий пішов три місяці тому і лише кілька тижнів тому пішов під вінець.
Я бачила фото на сторінці його дружини. Чим я гірша? І що це взагалі було – ці шість років? Навіщо воно все було потрібне, якщо в результаті приходить хтось із боку і за лічені дні влаштовує те, чого ти домагалася роками?
Той факт, що ми жили разом вже пристойний час і жили як справжнісінька родина, в моєму розумінні ми вже були чоловіком та дружиною. Хоча я була б зовсім не проти почути заповітне питання. Чого там брехати.
Я вже давно хотіла пропозиції, але гнала від себе ці думки. Тому що від них засмучувалася та хвилювалася. Найголовніше, що ми разом. Якось коханий не повернувся додому після роботи. Я дуже турбувалася.
Писала, дзвонила, але все безрезультатно. У результаті десь о 9-й вечора від нього надійшло повідомлення, щоб я не турбувалася і лягала спати. Я не послухалася. Щоб не заснути, дивилася телевізор і постійно поглядала на телефон.
О другій годині ночі коханий повернувся. Він виглядав похмурим і втомленим. Побачивши мене на дивані він мовчки роздягнувся, помив руки і підійшов до мене. Саме тоді він сказав, що йде від мене.
Я не панікувала. Страх, злість та втома рвалися назовні, але я придушила їх. Не можна було поводитися як дівчинка. Замість очікуваної істерики та лайки я лише спокійно попросила розповісти про все по порядку.
З іншою дівчиною коханий знайомий лише кілька тижнів. Та дівчина стала для нього чимось неймовірним. Його ніби блискавкою вдарило, і тепер він тільки й думає про те, як швидше зійтися з нею. Чи кохає вона його?
Зважаючи на все, так. Але й собі ціну вона знає. Відразу після першого поцілунку заявила, що далі цього не піде, доки він живе зі мною. Я сама була вражена своєю витримкою. Чи то був просто шок. Яка різниця?
Я сиділа якийсь час, переварюючи почуте, а потім промовила, що він може йти, якщо впевнений. Я сиділа і спостерігала, як чоловік мого життя збирає речі. Я не дозволяла собі заплакати.
Чомусь мені здавалося принизливим плакати перед зрадником. На щастя, він пішов тієї ж ночі і мені більше не треба було стримуватись. Через два місяці він одружився.
Медовий місяць щаслива пара провела на морі закордоном, звідки викладала фото. Потім вони зняли квартиру і завели двох щенят. Я завжди хотіла кота, але коханий не хотів витрачати на нього час та сили.
Натомість із собаками проблем не виникло. Як іронічно. Подруги всіма силами намагалися підтримувати. Вони переконували мене, що колишній і не був мене гідний.
А також що я обов’язково знайду собі чоловіка набагато кращого, красивішого та багатшого Чи знайду? Я не була в цьому певна. Почувалася ошуканим вкладником. Колишній забрав мої роки та кохання.
Мені не залишилося нічого. Я й раніше чула про подібні історії. Пари тримаються роками, потім розпадаються, і чоловік тут же одружується зі своєю наступною пасією.
Виходить, що попередня жінка була прийнятною співмешканкою і не більше? Що стосунки, яким віддавали стільки сил, нічого не вартували? Хоча, з іншого боку, будь-які стосунки – це досвід. А досвід буває різним.
Адже дуже багато пар розпадається навіть у шлюбі. Хоча чомусь статус «у розлученні» звучить солідніше, ніж «після розлучення». Розлучення передбачає попередню гарантію: весілля, сукню, розпис та інше.
Впевненість у майбутньому, до якої так прагне кожна жінка. А ті, кому навіть не зробили пропозицію, так і залишилися наодинці зі своєю мрією про заповітну впевненість. Світ несправедливий. Сумно, але так і є.
Ніхто ніколи не може сказати, що на нас чекає завтра. Нова зустріч, закоханість у людину з вулиці, розрив чи примирення. І, на жаль, ніхто з нас не може дати гарантії своїх почуттів, адже вони мінливі і часто залежать не від нас.
