Подруги моєї дочки Ірини, набагато гірші за неї, а заміж вийшли вдало, в одної чоловік дуже заможний, а в іншої перспективний політик

Зять мало заробляє, тож і відкладають появу дитини. Доньці 33 роки, одружена, все добре, є чоловік, робота, житло. Дітей ось тільки ні. Я ніколи її не питала про це, а тут були в гостях у родичів, там племінниця моя стала мамою, то дочка від малюка не відходила просто.

Я їй потім кажу, що може і свого часу вже теж завести дитину? А вона: «Мамо, ну як я зараз піду в декрет, ти що? Сергій один нас не прогодує». Виявляється, Яна теж замислюється про дитину, причому вже давненько, буквально з самого заміжжя, а це вже сім років, чималий термін.

І чоловік її не проти малюка, часто замовляє про те, як із сином гратиме у футбол, поїде на рибалку. Він, в принципі, і доньці був би радий. Зять мені подобається, він на два роки старший за дочку, добрий, дбайливий, безвідмовний, невибагливий у побуті.

З лінню, щоправда, не скажеш, не зробить, ну а хто ідеальний? Живуть добре, не лаються, Гроші, знову ж таки, усі, які заробляє, Сергій приносить додому та віддає дружині. Лихо лише в тому, що приносить він дуже мало.

Останнім часом зарплата його трохи більша за 15 тисяч гривень, і це ще добре, що є хоч така. До цього зять кілька місяців сидів без роботи загалом. Причому роботу, за словами дочки, він активно шукав, розсилав резюме, писав супровідні листи, бігав співбесідами.

Але чомусь не щастить йому з роботою, а 15 тисяч гривень в Києві, чоловікові, це майже злидні. Тим більше, що бували в нього зарплати і менше. У нього завжди проблеми: то обдурять, то недоплатять, то компанія розориться, як тільки зять прийде туди на роботу. І чому так стається, незрозуміло.

Дочка отримує на руки 25 тисяч гривень, працює стабільно, без перерв, багато років в одній компанії. Тож на двох їм цілком вистачає. Вони платять комуналку за квартиру, яка, до речі, належить мені, одягаються, змінюють гаджети, навіть умудряються іноді бюджетно поїхати у відпустку кудись у нашій країні, в Карпати чи Одесу.

Якщо ж дочка піде у декретну відпустку, то їм доведеться важко, навіть з урахуванням декретних виплат. Адже розраховувати на те, що навіть ця робота у зятя надовго особливо не доводиться. Донька тут начиталася історій в інтернеті, на кшталт, знаєш, що робити, якщо чоловік не забезпечує.

Всюди пишуть, що треба стати слабкою жінкою, перестати заробляти, жити на те, що чоловік принесе. Яна навіть проводила експеримент років зо три тому, її чоловік якраз теж без роботи був. Сказала, що зарплату зменшили різко, цукор, яйця та молоко тепер не по кишені, лише хліб та каша.

Ну і що, сиділи на каші, поки Яні самій це не набридло. Дитину дочка дуже хоче, за її словами. Та й відкладати вже нема куди. Але зважитися на експеримент вдруге боїться. Адже зараз припинити все за кілька місяців, як три роки тому, буде вже неможливо. І шукати заможного чоловіка вже пізно. Прикро, що її подруги, набагато гірші за неї, а заміж вийшли вдало.

Знайомі кажуть, що це все відмовки, якби хотіла дитину, давно зробила б це. Заробляти можна і в інтернеті або чоловік нехай сидить у декреті, та й багато хто копить гроші заздалегідь «на декрет». Я теж допомогла б, але мабуть вони звикли жити без дітей, для себе.

You cannot copy content of this page