Коли я починала зустрічатися з чоловіком, у мене не було до нього глибоких почуттів, але чим ближче я його впізнавала, тим більше починала перейматися повагою. Потім повага почала переростати в кохання, адже я відчувала, що людина віддає, намагається і ставить мої інтереси на перше місце. Мені теж захотілося віддавати, намагатися зробити наш будинок затишним, оточити його турботою та любов’ю.
Минуло вже 12 років, як ми познайомилися, і я ні дня не пошкодувала про свій вибір.
Подруги іноді питають: «Як ти можеш жити з такою дотошною і прискіпливою людиною?».
І правда, у кожного свої недоліки, але я навіть не можу з ним лаятися тому, що згадую найскладніші моменти в нашому житті.
Він був поряд зі мною після важких операцій, під час народження дітей – підтримував, носив на руках, був поряд, оберігав. Я просто не можу лаятись і злитися на нього.
Не потрібно шукати ідеального чоловіка, потрібно шукати того, хто поважає тебе.
Дуже сумно читати сповіді про нелюбимих чоловіків тому, що «стало нудно», «пожаліла» — адже тільки від нас залежить, як ми будуватимемо світ навколо себе.
