– Ну і кого ти ще запросила на день народження, крім родичів? – Незадоволено запитав Максим, почувши суму, яку назвала його дружина Юля за оплату кафе.
Вони були одружені вже сім років, і стосунки між ними дедалі погіршувалися. Сварилися постійно, буквально без приводу, як вважав Максим. Юля вічно була всім незадоволена, постійно докоряла йому, що він не допомагає по дому, що вона втомлюється.
А звідки їй втомлюватися? Перекладати папірці в бухгалтерії — робота не важка. Та й по дому яка від нього, Максима, має бути користь?
Ремонт зробили ще п’ять років тому, коли купили нову квартиру, крани не течуть, полиці тримаються, ось і вся чоловіча робота по дому зроблена.
А ось готувати, прибирати, прати — це, вибачте, жіночі обов’язки. Так Максим щоразу парирував у суперечці з дружиною. З донькою не допомагає? І тут є що відповісти: що, з нею в ляльки грати? Це вже ви самі.
Якби народився хлопчик, Максим би з ним і у футбол, і в хокей, і на риболовлю, і в гараж, а з дівчинкою що? Сама розбирайся, по-жіночому.
Ось тільки Юля чомусь не хотіла чути цих аргументів, безперестанку звинувачуючи Максима в ліні та безвідповідальності, та ще й чіплялася, мовляв, він її розлюбив, уваги не приділяє.
Тут Максим мовчав, не хотів дружину зайвий раз ображати, але, чесно кажучи (думав про себе Максим), Юлька себе занедбала, від колишньої яскравої й легкої дівчини, якою вона була до весілля, давно нічого не залишилося.
Джинси, хвостик, навіть вії не підфарбує, ех, ну що ж тепер, не руйнувати ж через це сім’ю. Але якщо й надалі так піде, то, може, й він заведе коханку.
Ну а що, ось чоловіки на роботі багато хто хвалиться коханками, чим він гірший. На коханку, правда, потрібні гроші, а Юлька йому й так мозок виїдає, що він мало заробляє, порівняно з іншими. Краще б вона десь в іншому місці працювала, та ні, у бухгалтерії, все про чужі зарплати знає.
А він, Максим, і так втомлюється. На відрядній роботі, звичайно, можна ґарувати й заробляти більше, але нехай дурні гнуть спину у три зміни, Максим же не дурень — зробив мінімум, і цього вистачить.
А те, що Юльці грошей мало, — вона просто не вміє раціонально вести господарство, нехай вчиться. А ось інші, є й такі, хто заробляє ще менше, і нічого, живуть.
Ось і зараз із цим днем народження — навіщо такі витрати? Можна було б посидіти вдома, і все нормально. Ні, вона наполягла: тридцять п’ять, ювілей, хочу в кафе, щоб гостей було багато, і щоб не стояти біля плити. Максим не був у захваті, але погодився.
— Маргариту Дмитрівну, Людмилу, Вірочку, — перелічувала Юля своїх колег із бухгалтерії. — Самойленки прийдуть усією родиною. — нагадала вона про друзів сім’ї. — А ще я запросила Аллу з відділу кадрів. Ми з нею останнім часом дуже здружилися, — додала Юля, і погляд Максима трохи затуманився, як у кота, що побачив сметану.
Саме таким ставав погляд багатьох чоловіків при зустрічі з Аллою з відділу кадрів. Алла була вродлива: фігура, зачіска, макіяж, а її яскраві, у всіх кольорах веселки костюми, які вона змінювала щодня, миттєво притягували погляд; за стуком її високих підборів можна було здалеку визначити, що саме вона неквапливо йде коридором, а за шлейфом парфумів — що вона нещодавно пройшла саме тут.
Ось чого Юльці бракує — жіночого шарму та доглянутості. Згадуючи Аллу, Максим навіть подумав, що ось таку коханку він неодмінно б завів. Вочевидь, вона не заміжня, вона не схожа на заміжніх колег Юльки, ті теж, як і Юлька, занедбали себе.
Мабуть, у всіх жінок така тактика: спочатку вони всі красиві й веселі, щоб заманити, а варто тільки одружитися — і все, більше не треба старатися, — міркував Максим.
Ні, з Аллою він би не одружився, а тримав би її як коханку, щоб вона завжди залишалася такою красунею й старалася заради нього.
— Алла прийде з чоловіком, — перервала фантазії Максима його дружина.
— Вона що, заміжня? — здивувався Максим.
— Вийшла заміж, і має трьох дітей, — Юля не помітила здивування чоловіка. — Та ти й її чоловіка знаєш, Сергій, він працює з вами, — пояснила Юля.
Серьога? Той, кого чоловіки називають ніяк інакше, як «підкаблучником», — чоловік Алли? Максим не вірив своїм вухам.
– Так, що тут скажеш, Аллі з чоловіком пощастило. – Максим почув у голосі Юлі знайомі неприємні нотки докору. – Ви працюєте разом, а зарплата у Сергія майже втричі вища. А Алла ось як одягається. – З захопленням продовжувала Юля.
– Не починай! — перервав її Максим, щоб не розгорівся черговий скандал. — Ми ж святкуємо твій ювілей, все так, як ти хотіла. Одягни сукню, теж будеш ошатною. У тебе ж є сукні.
– Є, але їм сто років, та й не підійдуть мені. – – з розчаруванням відповіла Юля. – А ось у Алли є час і на фітнес ходити, і собою займатися, бо Сергій їй у всьому допомагає: і по дому, і з дітьми. – У голосі дружини наростала образа, а цього Максим терпіти не міг, як і порівнянь з кимось.
— Якби було бажання, ти б усе встигала, — кинув він у відповідь. — Я йду спати, завтра на роботу. На твій ювілей, дивися, скільки доведеться витратити, — з викликом додав Максим, натякаючи на те, що йому тепер доведеться більше працювати.
Юля зітхнула: перед сном їй ще треба було попрасувати, помити посуд, розкласти по контейнерах обіди собі та Максиму, а вона й так сьогодні втомилася. Втім, як і майже щодня.
Завтра ще треба буде встати раніше, щоб не тільки встигнути приготувати сніданок, а й помити голову. Юля ще раз зітхнула, позіхнула й взялася за праску.
Максиму в цей час теж не спалося. У нього в голові все ще не складалася пара Алли та Сергія. Над Сергієм хлопці відверто глузували. Усі знали, що він одружений і що дружина тримає його під каблуком.
Серьога, справді, працював більше за всіх, а от відпочивати з хлопцями ніколи не ходив.
Якщо після роботи всі збиралися на пінне, Серьога завжди відмовлявся. То йому треба відвести когось із дітей на секцію, то забрати з дитячого садка, то на батьківські збори до школи, то він обіцяв дружині повернутися додому раніше, допомогти по господарству, то вони йдуть до театру.
Хлопці знали, що він відмовиться, але завжди кликали, щоб почути, чим цього разу дружина навантажила Серьогу.
Секції, збори, дитячі садки, домашні справи — хіба це заняття для чоловіка? Та й цей театр? З власної волі туди жоден чоловік не піде. Тепер картина ставала чіткішою, ба більше, Максим дійшов однозначного висновку: Алла з Сергієм — це шлюб за розрахунком.
Загнала чоловіка під свій високий каблук, він за неї все робить, виконує всі її забаганки, а вона, поглянь-но, ходить як красуня, перед іншими чоловіками хвостом крутить.
Хоча тут Максим зізнався собі, що це він з злості так подумав. Насправді,
Аллу ніхто не бачив, щоб вона з кимось фліртувала. Привітна, усміхнена, але це просто звичайна ввічливість, жодного кокетства.
З цими думками Максим нарешті заснув. А прокинувшись вранці, як завжди, виявив на столі сніданок. Юля в цей час, зібравши в хвіст ще не вимите волосся, одягала доньку в садочок. Максим з нудьгою подивився на дружину й взявся за яєчню.
— Завтра підеш прогулятися з Анною? Мені треба встигнути в салон на укладку, і, взагалі, зібратися. – Попросила Юля.
Перспектива у вихідний день йти на прогулянку з донькою, замість того, щоб лежати на дивані й залипати за різними цікавими відео, не порадувала Максима. Він вкотре дорікнув дружині за всю цю затію зі святом і неохоче погодився.
Прогулянка з донькою виявилася не такою вже й виснажливою справою. П’ятирічна Анна гралася на дитячому майданчику з іншими дітьми, не набридаючи жодними проханнями.
А коли вона поскаржилася, що зголодніла, Максим вирішив, що зовсім не проти перекусити піцою в найближчому кафе. Загалом, усі залишилися задоволені.
Повернувшись додому, на Максима чекав приємний сюрприз: Юля виглядала свіжішою, молодшою, жіночнішою та привабливішою.
«Ну ось, може ,коли хоче», — подумав Максим, шкодуючи, що в звичайні дні дружина виглядає інакше.
У призначений час гості заповнювали святковий стіл. Максим із цікавістю чекав на появу Алли та Сергія. «Ось це буде кумедно — подивитися, як Алла, у черговому вишуканому вбранні, велично впливає до зали, а ззаду, злякано, поспішає Серьога», — посміхався про себе Максим, саме так уявляючи появу цієї пари.
Але, на його подив, Алла увійшла до зали, ніжно тримаючи чоловіка під руку. І під час свята вона дбайливо підкладала Сергію найсмачніші ласощі, ласкаво посміхалася, дивлячись на нього, а під час танцю поклала свою голову йому на плече.
Сергій теж ніжно піклувався про дружину. Загалом, вони виглядали справжньою закоханою парою. Крім того, Максиму вдалося почути частину розмови між дамами за столом.
— Алла, як тобі пощастило з чоловіком! — із часткою заздрості зазначила Людмила, коли Сергій ненадовго відійшов. Вірочка на знак підтвердження кивнула головою.
– Та годі вже, дівчата, — посміхнулася у відповідь Алла. – Сергій у мене такий турботливий. Усе дитинство дивилася на свою маму, яка з кухні не виходила, та віника з рук не випускала, і на батька, який навіть хліба собі порізати не наважувався, боялася виходити заміж, раптом і мене таке чекає.
Пам’ятаю, перша сімейна вечеря з Сергієм. Так старалася йому догодити: бігала по магазинах, стояла біля плити, готувала якусь складну страву, втомилася. Посуд, кажу, пізніше помию. А він встав і сам помив.
«Відпочинь», — каже. Так і пішло.
Далі Максим слухати не став. «Типовий підкаблучник, що тут ще говорити. Посуд миє. Оце так. Ганьбить чоловічий рід!» — Подумки поставив крапку Максим і викликав Сергія на розмову. Але як почати розмову, Максим уявляв не дуже, тому почав з головного:
— Ось ти, Серьога, скажи, ти підкаблучник?
Сергій посміхнувся.
— Чому ж підкаблучник? Просто я люблю свою дружину, люблю сім’ю, ось і піклуюся про них, — просто пояснив він.
— Алла у тебе красива, це зрозуміло, що ти її любиш, — погодився Максим.
– А хіба твоя Юля не красива? – запитав Сергій, уважно дивлячись на співрозмовника.
– Чесно кажучи, була красива, та вже зовсім змарніла. Я саме тому її й обрав, вона була найкрасивішою у дворі. І весела, сміялася так заразливо. А зараз запустила себе, та й ходить постійно бурчить, аби тільки причепитися. Хіба що сьогодні, причепурилася, знайшла привід, ну і задоволена, звичайно, таке свято влаштували. – Довірно поскаржився Максим.
— Тобто до одруження Юля була красивою й веселою, а потім раптом перестала стежити за собою й перетворилася на сварливу тітку? — Сергій хитро примружився.
Але Максим натяку не вловив, злегка похитуючись, він сперся на плече Сергія й сказав так, ніби розкрив таємницю століття:
— Саме так.
— То, може, ці зміни залежать від тебе? Ти не думав про це? — запитав Сергій і, не чекаючи відповіді, продовжив. — Ти приходиш додому з роботи, а вдома чисто, смачна вечеря, твої сорочки й джинси випрані й випрасувані, а дитина вивчила новий вірш. Приблизно так?
— Приблизно так, — погодився Максим.
— А хто ж усе це робить? Прибирає, готує, займається з дитиною? — Сергій продовжував задавати питання.
— Дружина, звичайно, хто ж іще. — Максим здивувався недалекоглядності співрозмовника.
– Але ж дружина теж цілий день була на роботі. І їй, напевно, теж хочеться відпочити, але замість цього вона готує вечерю. Хочеться почитати книгу, дорослу, цікаву, або подивитися серіал, але замість цього вона займається з дитиною і вчить вірші про конячку.
А у вихідний хочеться сходити в салон, зробити гарні нігті або купити нову сукню, але вона знімає й пере штори, миє вікна, щоб вдома було затишно й чисто. Уяви, ти виконуєш два плани, а я — лише один, а премію ділимо порівну. Це справедливо?
— Що тут справедливого? — нахмурився Максим.
— Але ж дім, побут, дитина — це ваші спільні справи, а тягне все це на собі лише вона. Хіба це справедливо? — Сергій очікуючи подивився на Максима.
Максим нахмурився ще більше. Приклад із планом і премією був йому зрозумілий, а от із сімейним життям — поставив його в глухий кут.
– Подумай про це у вільний час. Якби ти допомагав своїй дружині, у неї б залишався час, щоб привести себе до ладу, і настрій був би зовсім іншим, бо вона не була б вічно втомленою.
– Сергій ще раз посміхнувся й повернувся до кафе, а Максим так і залишився, задумливо стоячи на тротуарі.
Наступного разу після роботи він не пішов із колегами випити по чарці, а повернувся додому раніше.
— Ой, а я ще не встигла приготувати, — занепокоїлася Юля.
— Давай я сам приготую, — запропонував Максим.
— Приготуєш? — засумнівалася Юля.
— Що я, наприклад, картоплю не посмажу? — Максим навіть образився.
— Ну добре, — промовила Юля, все ще не вірячи в те, що відбувається.
— А ти тим часом іди, подивися серіал, — додав Максим.
— Який? — Юля не дивилася серіалів, часу на це не було.
— Будь-який, який захочеш. — Максиму почало здаватися, що він виглядає нерозумно, і він почав нервувати.
— Добре. — Юля нарешті збагнула, що розібратися зі змінами в поведінці чоловіка можна й пізніше, а зараз краще скористатися наданою можливістю.
Вечеря була простою, але смачною. Юля весь час посміхалася й кидала на чоловіка вдячні погляди. А коли Максим заявив, що сам помиє посуд, вона імпульсивно обійняла його, поцілувала в шию й ніжно прошепотіла:
– Дякую. Максим був задоволений собою.
І це почуття йому сподобалося. А ще він згадав, що до весілля, коли вони з Юлею ще тільки гуляли довгими літніми вечорами, вона точно так само притискалася до нього і цілувала в шию.
А ще трохи пізніше Максим зрозумів, що іноді приготувати їжу, помити посуд, прогулятися з донькою — зовсім не складно, а з донькою навіть цікаво й весело, і чим частіше він допомагає дружині, тим рідше вони сваряться, і Юля більше не виглядає пригніченою й недоглянутою, і думки про коханку відпали самі собою.
Правда, тепер, коли після роботи він поспішав додому, замість того щоб посидіти з колегами за келихом пінного, він чув на свою адресу те саме: «підкаблучник». Але це його зовсім не хвилювало.
