Цю історію, що стосується мене та мого старшого брата, близько року тому я наважився розповісти мамі. Вона тоді знайшла мені слова втіхи. Сказавши, не накручуй себе, все це дурниці і в тому ж дусі. Мені не полегшало, і думати про це менше я не став. До цієї теми ми не поверталися.
Історія моя наступна. У нас із братом були досить складні стосунки, ще з самого дитинства. За будь-якої нагоди або за настроєм, він передражнював і всіляко знущався з мене. Моєму терпінню приходив кінець, але брат завжди виходив переможцем.
Мені ж щоразу не вистачало трохи сил, щоб добре його відлупцювати за всі образи. Мене тоді це дуже засмучувало. Згодом у мене з’явилася пекуча ненависть і страх перед ним. Мені ставало дискомфортно під час перебування поруч із братом, і я намагався всіляко уникати спілкування.
Жили ми тоді в 4-му в одній квартирі — мама, 2 брати та я. Через деякий час інший брат, ще старший, разом із подругою йдуть жити на орендоване житло. Ще через деякий час звільняється будинок, що залишився мамі та тітці, від моєї бабусі, в якому до цього моменту, жила тітка.
І до хати перебирається жити мати. Вона тоді кликала молодих жити в будинку, щоб їм було простіше, щоб не винаймали квартиру, але ті навідріз відмовлялися. Залишилися ми з нелюбимим братом жити вдвох. Я намагався надовго не залишатися з ним наодинці.
У вільний час йшов до своєї кімнати читати книги, тоді мою кімнату було завалено різною літературою, або йшов гуляти з друзями, залишаючись із ночівлею у них. На якийсь час приходив жити до мами, але потім знову повертався до своєї кімнати і через нетривалий час знову і знову кудись йшов.
Це стало моєю звичкою. Так тривало якийсь час, але один рік змінив усе. На той момент мені було 19 років, братові 21 рік. Тоді брат влаштувався працювати вахтовим методом. Трохи більше місяця у відрядженні та на 2-3 тижні повертаючись додому. Ми більше не сварилися.
Начебто тихо та мирно. Відносини стали теплішими. Але я, як і раніше, почував себе незатишно поруч із ним. У такі проміжки, коли він був удома, я готував, експериментував на кухні за кулінарною книгою різноманітні страви, мені тоді це було цікаво.
Першу порцію залишав на поличці, домовому. Брат любив поїсти і завжди забирав те, що лежить у нього. Я десь вичитавши, попереджав брата, що після домового, людині не можна їсти, що їжу треба віддати кішкам або згодувати пташкам, а людина може захворіти чи того гірше.
Але брат не звертав уваги на мої слова та робив усе по-своєму. Я ж стежив за ним, чи не буде він хворіти після цього чи ще чогось, але все було начебто нормально. Наприкінці вересня місяця відбувся черговий його від’їзд на роботу. Того дня я чомусь не пішов проводжати його до вокзалу.
Перед від’їздом, він мені розповідав, що познайомився там із гарною дівчиною і що згодом, можливо, залишиться там жити, та й місто гарне. У глибині душі, я потішився за брата, але після його від’їзду, я зробив поганий вчинок.
Чудово знав, що цього не слід робити, є повір’я, що якщо так зробити, то людина, після якої це зробили, не прийде на колишнє місце, а якщо й прийде, то надовго не затримається. Не знаю, що тоді мною керувало, але я ретельно вимів усі кути в будинку і в усіх кімнатах пройшовся мокрою ганчірочкою.
Як потім з’ясувалося, на початку листопада він дзвонив мамі, братові, але додзвонитися зміг тільки мені. Ми розмовляли не більше п’яти хвилин, оскільки зв’язок був дорогий. Він запитав, як у мене справи? Чим я займаюсь? Я відповів, що все гаразд. Тоді я проходив комісію на роботу.
Все коротко пояснив, де працюватиму та інше. І поставив йому аналогічні запитання. Він відповів, що все добре. Що трохи затримують, і що за тиждень-два, назад додому. Поговорили ще трохи і зв’язок обірвався. Тоді я ще не знав, що це була остання моя розмова з братом.
За кілька днів нам повідомили, що на підприємстві, в місті, в якому він працював, сталася пожежа. Що там загинуло багато людей, у тому числі мій брат. Нам його привезли та поховали ми його у рідному місті. Минуло тижнів зо два після похорону, і він почав мені снитися.
Спочатку, сни були майже щодня. То він кликав мене з собою, а я рішуче відмовлявся йти з ним. Начебто ми знаходимося з ним у квартирі, де жили. Починаємо спілкуватися і тут різко у нього починають змінюватися очі, стають дико чорними і він намагається вкусити або спіймати мене.
У своїх снах я тікав, стрибав у кватирку або з балкона і летів як птах, він за мною, але йому не виходить мене наздогнати. Такі сни були частіше, ніж добрі. Після пробудження, я падав навколішки, просячи Бога прощення і часу, що я не готовий ще вмирати.
Після молитов кошмари відступали, але потім знову поверталися через якийсь час. Був і сон, де мені показали, де він живе. Виявився я ніби в селі, там було багато будинків схожі один на інший, двоповерхові з горищем. До мене підійшов чоловік, на вигляд йому було років 40.
Він запитав у мене: «ти до брата?». Разом ми підійшли до одного з будинків, і він сказав мені, почекай тут «Зараз покличу» і забіг на другий поверх сходами. Не минуло й півхвилини, як я побачив брата, він зрадів і спустився до мене. Ми міцно обійнялися.
Він почав хвалити мою обновку, що йому подобається. І справді я тоді стояв у новій куртці. Я подякував йому та запитав як він тут? На той момент я розумів, що він помер. Він відповів, що тут живе тимчасово, що в нього все добре. Подальша розмова зникла з моєї пам’яті.
Але стояли ми хвилини зо дві. Пам’ятаю лише, як він сказав, що йому настав час, ми знову обнялися секунд на 10. Як він йшов я не бачив, я прокинувся. Звав він мене з собою у снах разів п’ять. Ну а кошмари мені іноді сняться.
