Якби мені була відома справжня сутність мого чоловіка заздалегідь, то зараз я б не проводила час серед лікарів, очікуючи, що доля подарує мені прекрасну дівчинку, а може граного хлопчика.
Але вже нічого не поробиш. Тепер я буду матір’ю чудової дитини і дружина чоловіка, який забув забрати мене додому. Інша жінка почала б турбуватися, але я була абсолютно впевнена – мій чоловік з коханкою.
Сьогодні він мав зустріти дружину і доньку з пологового будинку. Та коли мій чоловік приїхав до установи, то мене там вже не було. Тому чоловік поїхав до моїх батьків, в пошуках мене.
Дорогою він усе думав, як виправдатися. Чому пропав, не подзвонив і не попередив, що затримається. Це була його помилка. Потрібно було хоча б написати повідомлення, що він не встигає, застряг у заторі або ще щось.
А так виходить, що він зараз їде на власний суд і розправу. Насправді мене забрали друзі і було смішно, коли чоловіка подруги прийняли за батька дитини. Наче в якомусь фільмі. А всі зробили вигляд, що так і треба.
Дорогою додому я наполягала, щоб вони всі разом відсвяткували появу доньки. Мені терміново потрібно було відволіктися, а заодно показати чоловікові, що на ньому світ клином не зійшовся.
Дорогою ми заїхали в супермаркет і накупили продуктів для майбутнього застілля. Мені нічого не доведеться робити. Все зроблять друзі та батьки, яких уже повідомили про свято.
Попри образу і гіркоту від поведінки чоловіка, я дійсно відчувала радість. Мені дуже хотілося відчути свято. Але тільки за умови, що на ньому не буде чоловіка. Я прекрасно знала про його любовні пригоди.
Навіть думала піти від нього. Але, коли з’ясувалося, що в родині очікується поповнення, відклала цю ідею. Зрештою, люди можуть мінятися, але не мій чоловік. Як показала практика, чужа спідниця йому важливіша за мене.
Я вже подумки збирала його валізи і виставляла за поріг. Ніхто не сміє так до мене ставитися, а тим більше з дитиною. Аліментів буде цілком достатньо, а все інше я й сама потягне. Чоловіка чекав невеликий сюрприз біля дверей.
Дві валізи з його речами. Було чутно, що у квартирі є люди. Найімовірніше, застілля. Чоловік спершу розлютився та почав стукати. Коли двері відчинилися, він злегка обімлів, бо перед ним стояв чоловік моєї подруги та моя мама.
По їх обличчям було видно, що дорогому гостю вони не раді. Чоловікові нічого не залишалося, як піти. Він вирушив до коханки і залишився там на кілька місяців. Розлучення оформили швидко, аліменти призначили.
Я жодного разу не пошкодувала про своє рішення. Нарешті поруч зі мною були тільки люди, які справді мене люблять. А зрадникам у моєму житті та житті моєї доньки місця немає.