Я ось уже рік живу з дівчиною. Раніше ми жили на орендованій квартирі, тепер поки що перебралися на час до її матері. Стали одне одному “в дошку свої”, навіть багато родичів не бувають такими, якими ми відчували себе стосовно одне одного.
В нас було все – походи в цирк, кіно, до друзів, до родичів, свята, Новий рік, ювілей батьків, ювілей її бабусі. Загалом, нудьгувати я їй приводу не давав. Проблема в тому, що до мене в неї були стосунки з хлопцем, які тривали три роки. За її словами, він був черствим тюфяком.
Списалася з ним у середу і від листування, яке я прочитав у підсумку, у мене від болю образи ледь не тріснула по швах грудна клітка. У п’ятницю вона поскаржилася подрузі, що відчуває, що робить помилку, оскільки написала йому, будучи не зовсім тверезою.
Той хлопець, до речі, думав, що це я його тролю з її сторінки, тому не вірив у її слова. Загалом, поскаржилася вона своїй подрузі. Подруга наша спільна, але здала її не вона, за що я їй у глибині душі вдячний. Настала субота. Ще раніше ми домовилися, що я куплю шампанське і торт і прийду додому.
Хотіли відпочити і що-небудь подивитися. Повернувшись із роботи, у квартиру її матері я потрапити не зміг, оскільки мати була на дачі, а моя дівчина перебувала в наших спільних знайомих. Зателефонував їй і спитав, де вона. У відповідь почув, що вона скоро буде.
При цьому вона навідріз відмовилася говорити, де вона. Лише обіцяла, що скоро прийде і поклала слухавку. Я розлючений передзвонив – не бере. Дзвоню щохвилини. Піднімає слухавку її знайома. Я починаю розуміти, що тільки через неї може бути зв’язок із колишнім моєї дівчини.
Мене починає колотити. Ставлю запитання: “Він там?” Відповідь була ствердною. Я поклав слухавку і сторопів. Стою на під’їзді з трьома пакетами продуктів, у холод, і просто не знаю, куди мені їхати і що робити. Після всього цього мені була скинута цією знайомою все листування.
Там були ще й фото з їхніх посиденьок і розповідь про те, що вона з ним цілувалася у них у ванній, після чого в них трапилася якась там сварка, і він її навіть ударив. Я завжди довіряв своїй дівчині. Ніколи не читав її листувань і не лазив у телефон, тому що бачив, як мені здавалося, її всю наскрізь.
Я її хочу пробачити, бо факту зради не було, але що там у неї в голові було – мені так дізнатися і не вийшло. Тому що крізь сльози і благання її пробачити вона нічого зрозумілого сказати не змогла. Я щиро хочу її пробачити, але душевна рана поки що не дає мені спати ночами.
Я дивлюся на неї, як на двієчницю, що нашкодила, і тихенько боюся: а чи не подобається цій двієчниці отримувати такі “двійки”? Я боюся, що біль не піде ніколи. А сьогодні ще й кошмар подібного ж змісту наснився. Що тепер робити?
Залишитися і пробачити? Чи зможу пробачити і заглушити цю образу? Або піти і будувати все по-новому, але з іншою дівчиною, якій я не зможу дорікнути її в чому-небудь, тому що це будуть нові стосунки?
