Ми із сестрою виросли в селі. Тут завжди було чим зайнятися: город, корова, свині, гуси, кури. Крім цього, біля будинку ще клумби, за якими потрібно доглядати, а за ним – сад. Загалом, роботи хоч відбавляй. Я завжди мріяла якнайшвидше вирватися з рідної домівки і виїхати в місто.
На моє щастя, після закінчення школи, я вступила до університету, а на другому курсі вже й заміж встигла вийти. Незабаром у нас із чоловіком з’явився первісток. Минуло ще два роки, і доля порадувада донькою. Дівчинку назвали на честь моєї матері.
А ще через рік наша сім’я поповнилася третім малюком і стала багатодітною. Поки материнство забирало весь мій час і сили, сестра залишалася в селі. Наша мама злягла від страшної недуги, і потрібно було, щоб хтось за нею доглядав. Сестра взяла на себе роботу по дому, городу і догляд за худобою.
Спочатку якось справлялася з цими масштабами. Пізніше залишила тільки курей і корову. Мамі ставало дедалі гірше, вона потребувала постійної допомоги. Сестра замінила нам і доглядальницю, і прибиральницю, і кухарку.
Поки я насолоджувалася дорослішанням дітей, вона з ранку до ночі доглядала за немічною матір’ю. Звісно, троє дітей – це важко. Можна забути про спокійні зустрічі з подругами, як це було до заміжжя. Куди там, навіть у душ сходити нормально банально не вистачає часу.
Але в мене хоч була якась різноманітність. Та й чоловік намагався допомагати після роботи. Сестра ж залишилася сам на сам із нашою матір’ю. Сестра розуміла, що я фізично ніяк не зможу їздити в село і допомагати їй. Вона мужньо на самоті присвятила всю себе матері.
Не знаю, що б я робила без сестри. Про будинок для літніх людей навіть думати не хочеться, але й найняти няньку чи доглядальницю фінансів теж не вистачало. На знак подяки сестрі запропонувала, щоб наш спадок – мамин будинок – дістався їй. Було б несправедливо ділити його. І вона погодилася.
Через роки я пошкодувала про те, що не наполягла продати будинок і розділити гроші навпіл. Усе-таки я не з примхи залишилася в місті, а виховувала трьох дітей. Тут з одним складно, що говорити про багатодітну сім’ю! Звичайно, сестра залишилася доглядати за матір’ю.
У неї не було жодних додаткових обов’язків і відповідальності. Після відходу матері в кращий світ сестра поїхала на заробітки за кордон. Життя в неї налагодилося. Знайшла собі хорошу роботу, почала дорого і зі смаком одягатися, ходити в ресторани. Мені така розкіш лише снилася.
Нашу сім’ю забезпечував тільки чоловік, і грошей постійно не вистачало. Я тільки й встигала спостерігати за тим, як сестра перекроює старий будинок у селі. Потроху їй вдалося змінити його до невпізнання. Вона повністю оновила всю сантехніку. Зробила свіжий наймодніший ремонт.
Замовила нові меблі та килими. Через кілька років оновила і двір. Тепер замість городу навколо будинку був ідеальний газон. Поставила в саду затишну альтанку. Чесно кажучи, я їй дуже заздрила. Щоразу, приїжджаючи в гості в село, з подивом помічала, що її житло стає тільки кращим.
У місті ми з чоловіком і дітьми тіснилися в старій невеликій квартирці. Не могли собі дозволити навіть нові шпалери поклеїти. Гроші постійно йшли на потреби дітей. Мої стосунки із сестрою зіпсувалися. Я не розуміла, навіщо їй одній таке багатство. Так, вона допомагала нам.
Регулярно робила подарунки племінникам. Завжди намагалася передати всілякі делікатеси, але мені все рідше хотілося з нею бачитися. Востаннє ми приїжджали до неї в село тиждень тому. Я придумала кілька причин залишитися в місті, але сестра наполегливо просила мене побачитися.
У селі вона сказала мені, що хоче віддати свій будинок нам. Виявилося, у неї давно за кордоном є чоловік. У них усе серйозно, і, найімовірніше, додому вона більше не приїде. Каже, що буде рада, якщо ми переїдемо. На той час наш син і старша донька давно жили окремо.
Син одружився і з’їхав, а донька вийшла заміж і поїхала до чоловіка. З нами залишилася тільки молодша. Тепер з’явилася можливість віддати їй квартиру в місті, а ми з чоловіком переїхали б у село. Пропозиція сестри була для мене несподіванкою.
Я настільки віддалилася від неї через заздрість, що була впевнена: гіршої людини не знайти. Жіноча заздрість – жахлива річ. Усі ці роки я вважала її зажерливою мажоркою. Мені стало дуже соромно. Я досі не можу повірити, що сестра вирішила переписати на мене свій будинок.
Вона ж могла його продати, але ні, вирішила зробити для нашої родини такий подарунок. Сама роками вкладала в будинок зароблені важкою працею гроші, а тепер просто віддає.
