Родинні історії

Прийшовши додому, я звернула увагу, що приїхала господарка, по-хазяйськи ходила по дворі

Знімаємо будинок на околиці міста. Самі ще нерухомість не нажили, збираємо гроші, працюємо багато, тому поки на оренді.

Коли переїздили до цього будинку раділо серце, адже власники виявилися досить таки дружелюбними людьми. Навколо будинку велика гарна територія, ну я і вирішила насадити зелені, цибулі.

Діло було ранньою весною. Ну посадила. При виборі будинку ми керувалися не так місцем розташування, як навністю окремої території, свого двору.

Світлана, наша господарка, була не проти, аби я трішки поралася в городі, сама дозвіл дала. Ми часто гуляли з дітьми біля річки та лісу.

Ось моя зелень підросла. Скоро в сина день народження мав бути, мені б знадобилася та сама цибуля, салат, редька.

Я дійсно розраховувала на них, адже купити нам ніде, поблизу магазинів немає з такими товарами. Прийшовши додому, я звернула увагу, що приїхала господарка, проходила по дворі, глянула, чи все нормально, і попросилася вирвати трішки зелені.

Звісно я не проти, адже це її двір. Але як би я знала чим вилізе мені ця фраза. Коли ввечері я вийшла на двір, то побачила, що всі грядки майже переорані.

Я не знаю, на що вона розраховувала, може що я сліпу, чи дурна, але вона вирвала все з корінням.

Всі мої старання, труд, час і гроші пішли коту під одне місце. І сваритися не охота, і мовчати сил нема, образливо до сліз.

Вам також має сподобатись...