Мені двадцять років і зі своїм хлопцем зустрічаюся вже два роки. Весь вільний час ми проводимо разом і після закінчення навчання ми плануємо одружитися. Я його люблю і не уявляю себе з кимось іншим.
Так я думала до того, поки минулого літа не поїхала відпочивати на море тільки з батьками. У нас раніше був договір, що моє двадцятиріччя відзначатимемо тільки в колі сім’ї.
Коханий поставився до такого рішення з розумінням, і я поїхала, пообіцявши часто телефонувати. Перші дні я дуже сумувала без нього, часто розмовляла з ним телефоном, говорила, що крім нього мені ніхто не потрібен.
Якби я могла знати, що на мене чекає зустріч, яка змінить усе моє життя… Рано вранці, коли батьки ще спали, я вийшла поплавати і зустріла на пляжі його. Хлопець був один, як і я.
Поки я купалася, він стояв на березі й просто дивився на мене. Мені було незатишно під його поглядами, і я поспішила піти, але він підійшов познайомитися.
Він шалено красивий, доглянутий, романтичний і милий – одним словом, мрія будь-якої дівчини. Він сподобався мені одразу, але я заборонила собі думати про нього і на пляж почала ходити тільки з батьками.
Але ми все одно постійно зустрічалися, і одного разу він запросив мене ввечері погуляти. Сидячи в кафе на березі моря, мені здавалося, що я знаю його вже дуже давно.
Ми говорили про все, але те, що в мене є хлопець, я приховала. Залишок відпустки минув дуже швидко, і ми домовилися, що я буду приїжджати до нього. Як я поясню все це, я не думала, хлопець відійшов на другий план.
Приїхавши додому, я спробувала розібратися у своїх почуттях, але зрозуміла, що вибрати когось одного з них я не можу, мені були потрібні обидва. І продовжую вдома зустрічатися зв своїм хлопцем.
При цьому на вихідні зрідка їду до нового знайомого, щоразу що-небудь придумую. Але нещодавно обидва, не знаючи про існування один одного, зробили мені пропозицію. Знаю, що чиню непорядно, але як вийти з цієї ситуації, не знаю.
