Я чепурилася біля дзеркала, нервово поправляла сукню, перевіряла макіяж, а в голові перевіряла, чи всі хатні справи встигла завершити. Коханий був чарівним молодим хлопцем, гарно залицявся, дарував квіти.
Зараз він став моїм чоловіком, усе ще ласкаво розмовляє зі мною, приносить букет красивих квітів щодня після роботи. Я пробіглася кімнатами, перевіривши, чи все чисто, поправила ковдру на ліжку, поспіхом перевірила, чи немає пилу на підвіконні.
Весь день я прибирала, готувала, бігала по магазинах і наводила в домі затишок. У двері подзвонили – коханий повернувся з роботи. Він ніколи не відчиняв двері ключем, завжди чекав, що я радісно зустріну його.
Коли я його обіймала, йому подобалося вдихати аромат м’якого волосся. Він дав мені букет червоних троянд. Я у відповідь тихенько подякувала та злякано усміхнулася. Він знав, що я люблю гвоздики, але він ніколи їх їй не дарував.
Прикидатися, що я щаслива, навчилася давно. Я ніколи ні в чому не дорікала чоловікові. Коханий по-хазяйськи оглянув ідеально прибрану кухню, сів за стіл і почав дегустувати. Він їв так, як ресторанний критик.
Раптом він насупився, відкусив ще шматочок фрикадельки, заїв хлібом. За його словами, я пересолила. Я почервоніла, з очей бризнули сльози, і я автоматично закрила обличчя руками, бо знала, що на мене чекає.
Чоловік терпіти не міг пересолену їжу. Коли чоловікові щось не подобалося, він перетворювався на монстра. Після його ляпасів я не виходила з дому тижнями. Перший ляпас, потім другий…
Чоловік озвірів, я намагалася плакати тихо, щоб не дратувати його ще більше. Він дорікав мені тим, що я не вмію готувати, що я погана дружина, що вдома сиджу, а він на роботі надривається.
За його словами, я невдячна, а як мені щось не подобається, то можу збирати свої речі й провалюти. Він продовжував штовхати мене сильніше і сильніше. Нарешті він грюкнув дверима у ванну кімнату.
Я плакала від болю і намагалася згадати, коли все пішло не так. Коли гарний привабливий хлопець, розумний і ввічливий, перетворився на тирана? Він казав, що хотів би змінити у моїй зовнішності щось одне, потім більше.
Він забороняв гуляти з подругами чи вдягати те, що він не хотів. Ці фрази звучали протягом довгих років. Вони звучали легко і ненав’язливо, поступово відбираючи в мене свободу вибору, перетворюючи мене на прислугу.
Ми перестали приймати в себе в домі гостей, тому що чоловік втомлювався від спілкування. Якийсь час я зустрічалася з подругами в кафе, а потім раптом усвідомила, що вже два місяці як ні з ким не зідзвонювалася.
Найближча людина, сестра, вмовляла мене піти від чоловіка ще рік тому. Я дуже хотіла стати мамою і через її словам розлютилася. Тоді я й перестала спілкуватися з сестрою. Я тішилася думкою, що чоловік мене кохає.
Бліда, вся в сльозах я стояла перед дзеркалом у ванні. Я так намагається бути зразковою дружиною, але вже втомилася виправляти свої вади. Раптом у голові пролунало слова чоловіка і я відчула гнів.
Я ніколи не дозволяла собі злитися, адже хороші дружини так себе не поводять. Чоловік прокинувся від телефонного дзвінка, то дзвонив його колега, щоб спитати, чому той запізнюється.
Чоловік пропустив свою лекцію, звичайно звинувативши мене, адже я його не розбудила, але він ще не знав, що його насправді чекає. Костюм на вішалці не підготовлений. Він кинувся шукати мене, але не побачив ні паспорта, ні речей. На поличці лише лежали мої ключі від квартири.
