Мене багато хто осудить. Я думав, що найхитріший і зможу приховувати правду. Натомість я ледь все не зруйнував. На той момент мені було трохи за 40. Моя кар’єра була на вершині. Мав власну медичну практику. Містечко було невелике, тому мене знали та поважали всі, як і мою дружину.
В мене в клініці з’явилася нова медсестра – молода, гарна, кмітлива. Дівчина нещодавно переїхала в наше містечко й друзів не мала. Я все більше проводив з нею час, а вдома говорив, що роботи багато. Новенькій я теж дуже подобався, тому в нас швидко все закрутилося.
Згодом почали ширитися чутки. Ще через кілька місяців, гуляючи з коханкою, я випадково зустрів одну з бабць, які частенько заходили в лікарню через тиск. Вона все допитувалася, чому я гуляю посеред дня з іншою дівчиною і де моя дружина. Я тоді ще не знав, що ця ж бабуся потім говоритиме з матір’ю моїх дітей.
Раптово в той же день дружина заговорила, що треба більше грошей, що діти виросли, тому вона хоче поїхати на заробітки за кордон. Тоді я вирішив, що це удача – дружина виїде з країни, діти поїдуть в інститут, а я зможу й далі проводити час з коханкою. Моя пасія почала натякати на спільне життя та одруження, але я не хотів йти від дружини.
Згодом коханка пішла від мене та вийшла заміж за іншого. Виявилося, що вона вже давно з ним зустрічалася. Якось я перестрів вже знайому нам бабцю і та розповіла про розмову з моєю дружиною про мою коханку. Тоді я зрозумів, що робота з кордоном не з’явилася нізвідки Ще одним ударом для Романа Петровича стала зустріч із бабусею Марією. Розпач поглинув мене і я почав заглядати до пляшки.
П’ять років я жив один – діти у місті навчалися, а дружина так і не поверталася, хоча ми спілкувалися. Моя погана звичка добряче вдарила по моєму здоров’ю та кар’єрі. Мені вже за 50. Скоро має приїхати моя дружина. Я планую купити квіти та зустріти її в аеропорту. Та чи захоче вона мене бачити? Чи залишиться зі мною? Ми ж досі не розлучені Зараз я картаю себе за свою поведінку та ставлення до моєї дружини, але чи можна щось змінити…
