Сергій галасливо влетів у квартиру. Дружина Олена радісно увійшла до кімнати, чекаючи теплої, вечірньої розмови та затишку, але не тут було. Атмосфера була зовсім іншою. Сергій недбало кинув мокре пальто на диван, де він з Оленою зазвичай увечері дивився фільми або мріяв про краще життя. Чоловік гордо ходив по кімнаті і явно дуже пишався собою.
Олена працювала вчителькою молодших класів, і так як у неї з Сергієм не було своїх дітей, проводити час із дітьми було для неї віддушиною. Дівчина любила свій клас та свою роботу, але зарплата була невелика, як і у всіх вчителів. Саме грошима зараз дорікнув чоловік. Він вихвалявся, що його підвищили і тепер він зароблятиме набагато більше.
Олена обурилася, бо вона не розуміла, як її коханий може так говорити про її роботу, адже справа ж не лише в грошах. Сергій лише уїдливо пересмикнув слова дружини і заявив, що вона лише даремно витрачає свій час на чужих дітей, яким вона навіть не потрібна, а так роблять лише бідні. Все казав, що в вона живе в ілюзіях, а реальний світ зовсім інший, і час дорослішати.
Олена лягла на диван і заплакала. Невже гроші зруйнують їх шлюб. З новою версією Сергія вона не хотіла жити. І тим більше не хотіла від такого чоловіка мати дитину. Як можна було сказати так про її дітей у класі. Як можна була сказати, що вона прислуга… Олена схлипувала доки не заснула.
Ранок не приніс полегшення. Повітря в затишній квартирі перестало бути затишним. З усіх куточків пахло сигаретами та перегаром. Мабуть, Сергій перед сном як новий начальник відділу добряче хильнув. Він лежав у ліжку і, хихикаючи, дивився якийсь дурний ролик у соціальних мережах. Олена на кухні, наливаючи каву, намагалася зібратися з думками.
Її серце було сповнене скорботою. Дівчина ніяк не могла зрозуміти, як людина, з якою вона ділила ліжко та своє життя стільки років, може за один день так радикально змінитись. Змінитися через кар’єрний ріст та фінансовий успіх. Так, він молодець. Багато працював і заслужив на підвищення, але це ж не привід так поводитися.
Її стосунки з Сергієм, які й так останнім часом були прохолодними, тепер здавались їй тендітними, як порцеляновий посуд, готовий розбитися від будь-якого необережного і незграбного руху… Думки дівчини були перервані гучним криком зі спальні. Чоловік вимагав сніданку, але не будь-що, а саме курячий суп та бефстроганів разом з пивом.
Олена увійшла в спальню і побачила Сергія, що вальяжно розвалився на ліжку в позі пана і дивився на неї без краплі провини і сором’язливості. Вона тихо відповіла, що збирається на фітнес, але чоловік заявив, що це його не обходить. Олена роздратовано сказала чоловіку, що він має взяти себе в руки і не поводитися так огидно. Він з уїдливою усмішкою обійняв себе руками.
Потім він дістав з припаркованого поряд з ліжком портфеля гаманець і кинув його на інший кінець ліжка у бік Олени і наказав замовити йому доставку. Бачте, на роботі у нього тепер буде своя секретарка, а вдома чим він гірший. Олена здивувалася… З яких пір вона секретарка… Вона, насилу стримуючи емоції, схопила спортивну сумку і вибігла з дому.
Навздогін їй пролунав крик “налякала тузика грілкою”. Олена все більше і більше злилася на чоловіка. Коли Олена повернулася, Сергія вдома не було. Він написав їй повідомлення, що відправився святкувати з друзями підвищення за місто і буде лише наступного дня увечері, або коли він вважатиме за потрібне повернутися.
Спочатку дівчина хотіла образитися, що він не взяв її із собою. Вони завжди скрізь разом чудово проводили час, але потім вона подумала, що відсутність чоловіка буде чудовою можливістю зібратися з думками і все добре обміркувати. Інтуїтивно відчувши, що виговоритися буде найкращим рішенням, дівчина запросила у гості свою давню подругу Марину.
Марина уважно слухала подругу, її очі наповнились співчуттям та розумінням. Подруга запропонувала трохи відволіктися і поїхати на відпочинок, щоб зібратися з думками. Олена швидко зібрала свої речі і написала Сергію записку, що їй треба подумати над стосунками, і що вона поживе тиждень у подруги.
Вона попросила Сергія їй не писати і не турбувати її, повідомивши, що чекатиме на нього о 14:00 наступної неділі в галереї Марини. Цілий тиждень, поки Марина від душі старанно рекламувала виставку і запрошувала гостей, Олена працювала над новими картинами. Час збігся ідеально, бо в школі були канікули, і дівчина відчувала, що самі зірки хочуть, щоб вона розповіла світові про своє захоплення, як саме вона бачить світ через свою творчість.
Сергій спочатку писав гнівні та образливі повідомлення. Лаявся Олену на чому світ стоїть. Погрожував розлучитись і викинути на вулицю її речі з його квартири, куди Олена переїхала після весілля. Олена мала свою квартиру в іншому місті, яку вона здавала, так що дівчина не сильно хвилювалася з приводу погроз чоловіка.
Настав день виставки. Олена відчувала сильне хвилювання. Марина організувала все до дрібниць. Картини Олени чудово вписалися в атмосферу, привертаючи захоплені погляди гостей. У вказаний час Сергій прийшов у галерею до Марини. До останнього він думав, що він говоритиме з Оленою про розлучення, у присутності її кращої подруги.
Яким же було його здивування, коли він побачив виставку картин своєї дружини та галерею, вщент забиту відвідувачами. Сергій простояв у черзі на вхід 20 хвилин, але коли він побачив усередині галереї людей, які із захопленням говорили про роботи його дружини, добре одягнених, заможних людей, у суспільство яких Сергій так прагнув потрапити… він був вражений.
Такого він точно не очікував. А потім він побачив Олену. Витончену, красиву, у червоній сукні, яка весело та невимушено спілкувалася з гостями, приймаючи їх захоплені відгуки та компліменти… Сергія почало трясти. Чи то від заздрості, чи то від образи, чи то від збентеження та ревнощів… Він сам не міг зрозуміти, у чому була причина.
А потім Марина оголосила ціну на картини Олени та Сергій почервонів від злості. Кожна картина коштувала дорожче за його нову річну зарплату. Того дня Олена продала 20 картин. Із Сергієм вона так і не поговорила. Він вибіг із галереї, нахамивши на рівному місці комусь із гостей біля гардеробу і наступного дня подав на розлучення.
Олена спочатку пожила у Марини, потім купила собі гарну квартиру. Вона продовжила працювати з дітками у улюбленій школі, а за півроку зустріла чоловіка мрії. При цьому вона продовжувала писати картини та влаштовувати виставки й в інших містах. Успіх приніс з собою нове щасливе життя.