Ошатно вбрана, з гарною зачіскою, Христина штовхала перед собою візочок, в якому сопів однорічний Максим. Перехожі з посмішкою дивилися на чарівну молоду маму. Але не лише миле личко та стильна зачіска Христини привертали увагу оточуючих.
Візочок з дитиною не приховував головної «прикраси» привабливої матусі — випираючий живіт! Так, Христина була вже на шостому місяці.
Максим щойно народився, а Серьога вже з нетерпінням підштовхував молоду дружину — ну коли вже можна? Адже лікарі дозволили займатися «цим» вже через місяць.
Згадуючи перші тижні після пологового будинку, Христина думала про те, що лікарям слід було б встановити більш тривалий період утримання.
А головне — розміщувати цю інформацію всюди, щоб втокмачити це в голови запальних молодих татусів.
Звісно, Христина могла б і сама відмахнутися від подружніх залицянь чоловіка, якщо вже їй зовсім не хотілося. Але Сергій ображався й казав, що після появи малюка, минуло вже два, а потім і три місяці. А отже, вона має хотіти, якщо все ще кохає чоловіка.
— Втім, якщо ти до мене охолола, — зітхнув чоловік, знизуючи плечима, — тут я, звичайно, безсилий. Шкода, звичайно, що наш шлюб із яскравих, хвилюючих стосунків перетворився на непролазне болото.
— Сергію, я втомлююся, — хитала головою Христина, — можливо, гормональна система ще не прийшла до норми. Почекай трохи…
— Та скільки ж можна чекати? — махнув рукою чоловік і занурився в телефон.
Молода дружина не хотіла, щоб стосунки з чоловіком погіршилися. Вона планувала займатися фізкультурою вдома на килимку та оновити гардероб, але трохи пізніше. Однак, побачивши, що Сергій ображається, вирішила піти йому назустріч. При цьому натякнула, що в його інтересах допомагати молодій матері. Тоді в неї з’являться і сили, і настрій.
Сергій, здавалося, все зрозумів. Повертаючись з роботи, він займався Максимкою, щоб Христина могла прийняти ванну, зробити маску та спокійно випити чаю. У вихідні дні вирушав гуляти з візочком.
У цей час дружина займалася тим, що їй було потрібно. Іноді приділяла час прибиранню, але іноді й виконувала якісь вправи за відеоуроками.
Стосунки у подружжя, здавалося, налагодилися. Одне засмучувало Христину: чоловік і чути не хотів про засоби захисту.
— З власною дружиною з цими самими штучками? Бррр… Хіба це відчуття?
— Сергію, мені поки що не можна пити таблетки. Простіше тобі подбати про захист.
— Ніколи я не буду використовувати цього, так і знай. Є ж надійніший спосіб, давай вже… я постараюся.
Сергій, звичайно, «старався». Критичні дні у Христини все ще не почалися, тому вона не так вже й сильно переживала. Однак через їх відсутність вона й не помітила змін у своєму організмі.
— Я чекаю на дитину, — повідомила одного разу Христина чоловікові й подивилася на нього байдужим поглядом.
— Та це ж чудово! — вигукнув Сергій. — Друга дитина відразу. Виходить, на рік молодша. Я дуже радий.
— А я ось зовсім не рада. Навіщо нам зараз друга дитина, Сергію?
— Послухай, ми з тобою вже досвідчені батьки. І від Максима багато чого залишиться — повзунки, сорочечки, ванночка. Навіть візочок буде!
На обличчі Сергія сяяла щаслива посмішка. Він, справді, дуже радів.
— Я не хочу народжувати, — плакала Христина, — мені не вистачає часу й сил, щоб дбати про себе. Я так раділа, що Максим підростає, і скоро стане легше. А тут ось як вийшло…
— Кохана, та ти знайшла привід хвилюватися! Де одна дитина, там і дві. Ти ж бачиш, що я останнім часом тобі допомагаю у всьому.
Христина кивнула. Треба віддати належне: коли Сергій зрозумів, як можна «отримати» інтим від дружини, він одразу ж включився в догляд за сином.
— Так само допомагатиму й із другою дитиною, адже досвіду в мене тепер більше! — з ентузіазмом вигукнув чоловік.
Христина все ще не могла оговтатися. Вона бачила, що чоловікові батьківство подобалося з кожним днем усе більше. Він охоче виконував доручення дружини, а дещо навіть робив без нагадування.
Якщо Максим починав неспокійно спати вночі, Сергій цілком міг підвестися, щоб поміняти йому підгузок. Тож, можливо, він мав рацію?
— Кохана, я прошу тебе, навіть не думай про те, щоб позбутися дитини, — благально дивлячись у очі дружині, говорив Сергій.
— Сергію, з двома дітьми навантаження все одно збільшиться.
— Розумію, але й я дедалі більше втягуватимуся в цей процес. І щоб довести тобі серйозність моїх намірів, я даю тобі вихідні. На суботу та неділю плануй свої справи, зрозуміла мене?
Христина розсміялася. Який же у неї чудовий чоловік! У ту мить їй здалося, що з таким чоловіком можна народити й трьох дітей поспіль.
Подружжя вирішило народити другу дитину. Батьки Христини жили далеко, мати привітала її, але обережно запитала, чи не буде їй занадто важко з двома дітками.
— Ми впораємося, мамо, — відповіла дочка, — Сергій — хороший батько, він багато чому навчився з Максимом.
Свекруха ж бурхливо зраділа. Вона сказала, що велика родина — це щастя, а всі складнощі швидко забуваються.
Будучи при надії другою дитиною, Христина раділа тому, що погодилася з чоловіком. Сергій, справді, у всьому допомагав їй. Він навіть ще більше занурився у батьківство, вивчав якісь книги з виховання дітей і охоче звільняв дружину для її особистих справ.
Коли Христина була на дев’ятому місяці, чоловік порадував її звісткою про своє підвищення. Він сказав, що йому підвищать зарплату.
— Не така й велика різниця, але нам ці гроші не зайві.
— Не зайві, звичайно, а навантаження збільшиться?
— Звичайно, але ти про це не думай. Для мене сім’я завжди буде на першому місці.
Христина похитала головою. Вона трохи хвилювалася, чи не буде Сергій через свою нову посаду постійно затримуватися на роботі?
Перші два місяці показали, що нова посада не спричинила особливих змін у режимі роботи. Сергій приходив додому вчасно, а якщо й затримувався, то лише на одну-дві години й не так вже й часто. Коли народилася Юля, молодий батько з радістю долучився до догляду за малечею.
Повертаючись з роботи, він швидко мив руки, швидко вечеряв і біг до дітей. Стояли теплі дні, темніло пізно. Іноді подружжя вдвох виходило на прогулянку з двома візочками. Максим уже вмів ходити, але велику відстань на своїх ніжках йому було б важко подолати.
Іноді Сергій відводив сина на дитячий майданчик і дивився, як той копається в піску. При цьому він погойдував візочок, в якому спала маленька Юля.
Усе було добре, і Христина не відразу помітила, коли ситуація почала змінюватися. Молода мати знову почала сильно втомлюватися. У якийсь момент вона зрозуміла, що Сергій почав сильно затримуватися після роботи.
— Нова посада, ти ж розумієш…
— Не розумію, ти ж казав, що в режимі роботи майже нічого не зміниться. Так і було перші місяці.
— Але ситуація змінюється. Новий начальник вимагає постійно перебувати в офісі.
— Навіщо ти взагалі погодився на цю посаду? У зарплаті різниця зовсім невелика…
Христина сердилася. Вона любила своїх дітей і, звісно ж, тепер навіть уявити не могла, як у її житті могло не бути доньки. Ось тільки вона дуже сердилася на Сергія, адже саме він вмовив дружину народити другу дитину.
Чоловік приходив додому дедалі пізніше й пізніше. Він став повертатися о десятій вечора, і Христина терпляче просила якось оптимізувати свій робочий час, щоб не затримуватися. Щоразу вона повторювала, що зарплата збільшилася всього на кілька тисяч гривень. Але раніше Сергій приходив додому не пізніше сьомої вечора.
На жаль, ситуація тільки погіршувалася. Про те, що чоловік повернеться до півночі, Христина тепер могла лише мріяти. Звісно, коли Сергій приходив о першій годині ночі, він не допомагав з дітьми й взагалі з ними не спілкувався.
— Будеш вечеряти? — холодно запитала Христина й попрямувала на кухню. Вона була впевнена, що після такого довгого робочого дня чоловік дуже голодний.
— Ні, дякую, кохана, я не голодний, — відповів Сергій.
«Та він же не затримується в офісі! — подумала Христина. — Як же я відразу не здогадалася, що не може бути затримок до десятої чи одинадцятої вечора. А тим більше — до першої години ночі!»
Дружині спало на думку лише одне пояснення. У Сергія є коханка — інакше й бути не могло.
Наступного ж дня Христина простежила за чоловіком. Вона попросила свою подругу посидіти з дітьми. О шостій вечора, коли всі колеги Сергія залишали офіс, його дружина вже чекала біля будівлі.
«Ніяких затримок на роботі, я мала рацію», — з гіркотою подумала Христина, побачивши, що Сергій вийшов з приміщення. Услужливі таксисти пропонували підвезти «прекрасну пані» куди завгодно. Цього разу вона погодилася одразу, навіть не запитавши про гроші.
— Нам треба їхати за тією машиною, — сказала Христина, — важливо не втратити цю людину з поля зору.
Водій намагався розважити молоду жінку розмовами, але вона не хотіла спілкуватися. Їй було важливо з’ясувати, куди їздить її чоловік після роботи. Як же вона здивувалася, коли Сергій зупинився біля будинку свекрухи.
Розрахувавшись із таксистом, Христина залишилася стояти біля будинку. Вона була розгублена — що ж їй робити далі?
Пройшовши двічі навколо будинку, жінка все ж зважилася піднятися до свекрухи.
Віра Анатоліївна була вкрай збентежена, побачивши на порозі невістку. Вона, здавалося, навіть трохи злякалася.
— Я хочу побачити Сергія, — тихо промовила Христина.
— Аааа… його немає, — збрехала свекруха.
— Я бачила його машину, і ось тут стоять його черевики, — посміхнулася Христина, — навіщо Ви обманюєте?
Свекруха завагалася. Вона була змушена запросити невістку зайти, але нібито не знала, що їй сказати.
— Віро Анатоліївно, чим зайнятий мій чоловік?
— Він… спить.
У цей момент Сергій вийшов із спальні. У руках він тримав телефон, на якому йшов фільм. Чоловік винувато дивився на дружину.
— Кохана, не треба нападати на маму, — промовив він, позіхаючи, — вона хоче як краще.
— Що значить «як краще»? — обурилася Христина. — Я цілими днями займаюся з дітьми, думаючи, що ти на роботі, а ти… відпочиваєш у мами?
— Я маю право на відпочинок, — впевнено заявив Сергій, — але, на жаль, це право можу реалізувати тільки у мами. А ти б хотіла, щоб я розслаблявся з друзями в барі чи у коханки?
— Я б хотіла, щоб ти проводив час із сім’єю, — прошепотіла дружина зі сльозами на очах
У розмову втрутилася свекруха. Вона почала говорити про те, що Христина сама винна. Не треба навантажувати чоловіка, якщо він працює.
— Ти вдома сидиш, а він цілими днями ґарує, гроші в дім заробляє, — затараторила Віра Анатоліївна, — звичайно ж, йому хочеться відпочити. Ось і приходить він до матері. Поспить, поїсть, в ігри на телефоні пограє, фільм подивиться і додому біжить до тебе. Інша дружина б раділа!
— Мені теж хочеться відпочити, — розплакалася Христина, — я не хотіла другої дитини і погодилася народити лише тому, що Сергій обіцяв допомагати.
— Ти ж мати, як взагалі можна говорити, що ти не хотіла другої дитини! — обурилася свекруха. — А якщо ти так вже втомлюєшся, то де взагалі діти?
— А це вас не стосується, Віро Анатоліївно, — посміхнулася Христина, — втім, розмова з вами — як сліпого з глухим. Піду я додому, а ви покладіть синочка назад у ліжечко й нагодуйте його кашкою.
Сергій почав збиратися. Він сказав, що розуміє гнів Христини й готовий їхати з нею додому.
— Зачекай, кохана, зараз поїдемо, — миролюбно сказав чоловік, — я в усьому тобі допоможу, погуляю з дітьми, а ти займися тим, чим хочеш.
Христина з подивом подивилася на чоловіка. Він справді вважає, що можна ось так приїхати додому, трохи попрацювати по господарству, а дружина пробачить йому цю підлу брехню?
— Сергію, додому я поїду сама, — похитала головою Христина, — а ти залишайся у мами. Я подам на розлучення й на аліменти.
— Якщо ти посмієш це зробити, я заберу у тебе дітей! — обурився Сергій, бажаючи налякати дружину.
— Чудова ідея! Так і зробимо, — підморгнула йому Христина, — обох хочеш забрати чи тільки одну? Тоді й без аліментів можна обійтися.
Після цих слів Христина різко розвернулася й пішла геть. По дорозі вона викликала таксі, категорично відмовившись їхати додому разом із чоловіком.
Коли Христина їхала додому, її телефон просто розривався від дзвінків. Сергій дзвонив без перерви. Але їй зовсім не хотілося розмовляти з чоловіком. Нарешті Христина все ж відповіла на дзвінок.
— Кохана, пробач! Благаю, пробач востаннє! — кричав Сергій у слухавку. — Я не уявляю життя без тебе й дітей.
— Ми домовилися, що ти забереш дітей до себе, — зберігаючи зовнішній спокій, відповіла Христина, — будете жити у твоєї мами. У моїй квартирі ти навіть не прописаний, тож тобі вдома нічого робити. До суду я, гаразд, залишу дітей у себе.
— Тобі ж буде важко, — намагався переконати Сергій дружину в тому, що вона прийняла поспішне рішення.
— Можливо, — гірко розсміялася Христина, — але анітрохи не важче, ніж увесь той час, що я й так була сама. Ти ж приходив пізно ввечері. І в кращому разі лише їв.
Того вечора вона відмовилася впускати Сергія додому. У неї був бойовий настрій, вона справді думала про розлучення. Але подруга, яка весь цей час доглядала за її дітьми, порадила не поспішати.
— Ти завжди можеш розраховувати на мою допомогу, — запевнила вона, — та все ж без чоловіка важко виховувати дітей. Щодо того, щоб віддати діточок йому… а ти зможеш?
Христина зітхнула й знизала плечима. Вона й сама не була впевнена в тому, що готова жити окремо від дітей. І все ж вона подала на розлучення. Цьому не судилося статися.
Сергій дуже злякався, коли зрозумів, наскільки рішучою виявилася його дружина. Він не очікував від неї такої сміливості. Та й мати казала йому, що жінка з дітьми завжди триматиметься за чоловіка. З Христиною ж все склалося інакше. Навіть погроза забрати дітей її не налякала.
— Я дам тобі останній шанс, — сказала Христина після численних обіцянок і клятв, — але чоловік мені потрібен лише в тому випадку, якщо він є моєю опорою та підтримкою. Якщо через тебе в моєму житті будуть додаватися проблеми, нам далі не по шляху.
Подружжя поговорило. Христина розповіла чоловікові все, що було у неї на душі. Не приховала й того, як переживала через вимоги інтимної близькості через місяць після появи Максима. Розповіла про всі труднощі та сумні думки, які охоплювали її в різні періоди їхнього шлюбу.
— Я вдячний тобі за останній шанс, — кивнув Сергій, — і обіцяю, що не змушу тебе пошкодувати про це. Я твій чоловік, опора й підтримка. І ніяк інакше.
Подружжя залишилося жити разом. Сергій дуже старався полегшити життя своїй дружині. Не завжди все було гладко, і все ж вони разом долали складний шлях батьківства.
Одного разу родичка Христини жартома запитала молодих батьків: «А коли вже за третьою?» Сергій широко розплющив очі й сказав, що поки що до цього не готовий. Його дружина задоволено кивнула. Її чоловік став, справді, зацікавленим батьком, а це не так просто.
