Родинні історії

Щоб нікого не образити, було вирішено поставити на стіл обидва торти, тим більше, що зібралося достатньо людей. Звичайно, десерти дуже відрізнялися, але мій торт був краще

Я вийшла заміж за “айтішника”, тому звикла, що він працює допізна та забезпечує нас усім необхідним. Мільйони він не заробляє, але нам вистачає. Дітей у нас немає тому, що ми ще просто не готові до них. Наразі ми відкладаємо гроші на покупку просторого будинку, а поки що тулимося у двокімнатній квартирі.

Я працюю вчителькою молодших класів. Вважається, що в моїй професії не надто великий заробіток, проте, як на мене, все залежить від школи. У моєму випадку це гімназія, тож роботи вистачає, та й заробітна плата пристойна.

Моя свекруха дуже любить свого сина, який мені став за чоловіка. Це відзначилося на наших стосунках не дуже добре. Згодом чоловіка підвищили на роботі. З цього приводу ми запросили родичів у гості.

Напередодні я вирішила спекти торт. Наполеон подобається всім, і вибір пав саме на нього. Рецепт був не найпростіший: коржі та складний крем. Однак я впоралася. Після декількох годин, проведених на кухні, торт був відправлений в холодильник.

На наступний день в гості прийшли свекруха з чоловіком та сестра чоловіка з дітьми – і вона принесла «Наполеоном». Щоправда, купила вона його в цілодобовому магазині. Вечір пройшов швидко, всі були задоволені та нахвалювали мого чоловіка.

Щоб нікого не образити, було вирішено поставити на стіл обидва торти, тим більше, що зібралося достатньо людей. Звичайно, десерти дуже відрізнялися, але мій торт був краще. Але як же нахвалювала торт своєї доньки свекруха. І крем у нього смачніший. І коржі соковитіше. Навіть шматочок був відрізаний так, як треба.

Зрозуміло, вечір був зіпсований і родичі за якийсь час пішли. А чоловік мене підтримав. Каже, нема чого ніс відвертати, адже самі в гості прийшли. Щодо свекрухи, то вона тепер тільки дзвонить, не приходить. Як сестра мого чоловіка.

Вам також має сподобатись...