Правду кажуть, що не в грошах щастя, але цього не розумієш, поки не опиняєшся в такій ситуації, як я. Я була звичайною дівчинкою. Закінчила університет й думала лише, куди б піти працювати. Я й не думала про весілля чи дітей.
Якось я гуляла з подругою у теплий літній вечір, коли раптом з’явився він. На перший погляд, звичайний хлопець, запросив нас у кафе, пригостив морозивом, потім провів нас додому. Поводився дуже пристойно, не нахабнів. Попросив номер телефону.
За кілька днів він зателефонував, і почався період гарних залицянь. Було все: і квіти, і романтичні вечері, і поїздки. Через якихось півроку зробив мені пропозицію і подарував обручку з діамантом. Хіба проста дівчина з небагатої сім’ї може встояти перед таким тиском?
Майже одразу я зрозуміла, що мій коханий далеко не бідна людина. Він катав мене на конях, ми ходили яхтою, жили в розкішних номерах дорогих готелів. З ним я вперше побувала за кордоном і навчилася керувати автомобілем.
Потрібно було бачити очі родичів, котрі приїхали на весілля. Мій чоловік сказав, щоб я покликала всіх, щоб ніхто не образиться. Зрозуміло, що всі витрати він узяв на себе, хоча мої батьки намагалися дати грошей, але наречений був непохитний.
Навіть після весілля я, як і раніше, не могла повірити, що все це сталося зі мною. Ось було дівчисько, у якого з усього багатства лише великі блакитні очі, і раптом ось такий соціальний ліфт, який підняв мене високо у небо. Мені здавалося, що я лечу над хмарами. Рано раділа.
Щойно я стала офіційною дружиною, чоловік повністю зосередився на своїй роботі. Його сім’я дуже багата, не те щоб вони мене не сприймають, але й не особливо приймають. Проти шлюбу зі мною не були, проте, я так розумію, що й не дуже радіють вибору свого сина.
Турбот у нього справді багато. Словом, чоловік перестав приділяти мені стільки уваги, як раніше. Крім цього, попросив мене не зустрічатись без нього з моїми друзями, але в нього постійно немає на це часу.
Вранці він вирушає у справах, повертається досить пізно та хоче відпочити. Я займаюся домашніми справами, готую та постійно тримаю себе у формі. Він хоче, щоб я завжди була доглянута та гарна.
З розваг у мене тільки побачення з батьками та іноді кава з тією самою подружкою. Решту чоловік не заохочує. І ось через два з половиною роки я почуваюся самотньо. Наче птах у золотій клітці. Моє багате і красиве життя перетворилося на суцільну рутину.
Мені здається, що чоловік мене зовсім не розуміє. Я відчуваю, що в’яну в будинку, адже я досить активна людина. Ми обговорювали це, чоловік намагається зробити мені щось приємне, дарує дорогі подарунки, але щоб піти в ресторан, як раніше, часу не знаходить.
Каже, що справ побільшало, а доручити нікому не може. З надією дивиться на мене, а мені страшно. Я не хочу бути принцесою, яку закрили у башті та забули, але й йти від чоловіка не хочу.
