Я от не розумію, як діти стають егоїстичними та відвертаються від своїх батьків. Мій випадок не виключення. Син такий невдячний. Я лише хотіла зробити так, щоб йому було краще, а мені не тільки не подякували, а ще й образили. Довелося Новий рік самій зустрічати.
Я вже не молода. Нещодавно мені виповнилося 60. Мій синок вже сім років як одружений. Дружину він собі обрав попри мої поради. Хотіла, щоб він іншу собі жінку обрав, але ж він не слухав. Невідомо, куди він дивився, але, що зроблено, те зроблено.
Вони навіть весілля нормально не відсвяткували. Замість купи родичів, столів з наїдками та гучної музики був лише ресторан з найближчими рідними і все. А як же гуляння до світанку? Ну, таке ось весілля. Хоча мій син прекрасно заробляє.
Після весілля молодята переїхали до двокімнатної квартири, яку їм подарували батьки моєї невістки. Але після цього все змінилося. Мені почало здаватися, що щось не гаразд. Подарунки на свята були не такі, поради з виховання невістку не влаштовували, а син не дозволяв готувати в них вдома.
Але найбільше розчарування мене наздогнало на Новий рік. Син запросив мене до них на свято. Нічого такого, домашня обстановка, жодних подарунків, тільки разом весело та добре провести час. Ще мали бути батьки моєї невістки. В зазначений час син мене привіз до себе додому і поїхав за тещею та тестем.
Я одразу вручила подарунки дітям і своїй невісточці. Я була шокована тим, що в квартирі був безлад, скоро мали приїхати гості, а невістці було все одно. В їх кімнаті речі лежали не на своїх місцях, а в дитячій іграшки були на підлозі. Ну що це таке? Як так можна? Та ще й на кухні чотири тарілки не миті були в раковині.
Я заглянула в холодильник, а там не було нічого для святкового столу – ні холодця, ні салатів, ні запеченого м’яса – взагалі нічого, крім якихось молочних продуктів, соусів та сиру. Я пішла до невістки розбиратися, а вона заявила, що замовили доставку з місцевого ресторанчика. Та як це?
Вже був вечір, коли я не витримала такого ставлення своєї невістки, і вирішила все взяти в свої руки. Я зібрала онуків і почала прибирати. Та от я попросила наймолодшого принести брудну склянку, щоб її помити, але він її впустив та шматочком скла потрапив палець. Звичайно, він почав ревіти і одразу прибігла невістка.
Скандалу не було, вона лише подивилася з осудом, а потім пішла у ванну, промивати синові поріз. Повернувшись на кухню, невістка поставила ультиматум – або я припиняю встановлювати свої порядки, або буде сварка. Мені двічі повторювати не треба було.
Я швидко одяглася та вискочила з квартири. У під’їзді зустріла сина та родичів. Мовчки, не вітаючись, я спустилася на перший поверх і пішла додому. Син навіть не подзвонив мені на телефон. Навіть не привітав з Новим роком.
Тепер думаю знайти собі квартирантів. Нехай живуть в мене та допомагають. Якщо все піде добре, то перепишу на них квартиру. Синові вона вже не потрібна, то навіщо його обтяжувати своєю присутністю. Отак намагаєшся щось зробити, а до тебе ставляться як до порожнього місця.
