Послухалася свекра і тепер шкодую. Він хотів, щоб все було якнайкраще, допомогти намагався, але свекруха все зіпсувала. Тепер тато чоловіка вже сам нічому не радий. Правду кажуть, добрими справами дорога в пекло вимощена. От ми всі й опинилися у власному пеклі.
Після весілля нам не було де жити. Купувати житло не було за що, дорого, а винаймати було не вигідно, хоча саме до цього варіанту ми й схилялися. Батьки ж чоловіка запропонували нам інший варіант – оселитися у їхньому будинку.
Будинок досить великий, тому там без проблем можуть вміщатися дві родини, не турбуючи одна одну своєю присутністю. Батьки чоловіка запевняли, що не лізтимуть у наші справи. І я щиро вірила, що так і буде.
Що стосується свекра, той із чистою душею виконував цю обіцянку. З ним ми бачилися не більше трьох разів на тиждень. І це при тому, що мешкали в одному будинку! А ось свекруха, здається, була поруч кожну секунду.
Такий стан справ нас не влаштовував. Скільки б ми не розмовляли зі свекрухою, але та не розуміла, чому має дати нам жити своїм життям. Адже ми живемо в її будинку, а значить вона має право голосу.
Після такої заяви ми налаштувалися шукати інше житло. Проте свекор запропонував альтернативне рішення. Він запропонував викупити частину будинку та відгородитися від них.
З фінансової точки зору це було набагато вигідніше, ніж купівля власного житла. Тож ми погодилися. Тим більше ми давно вже хотіли зробити ремонт. І тепер нарешті випала така можливість.
Але навіть після офіційного оформлення всіх паперів свекруха не надовго дала нам спокій. Хоч чоловік і замурував двері між нашими вітальнями, його мати не лінувалась щодня оббивати пороги входу на нашу половину.
Я вже не уявляю, що робити. Так втомилася від усіх цих сварок та скандалів! Як відвадити настирливу свекруху? Адже й образити не хочеться, але й сили терпіти таке ставлення вже немає.