Мій чоловік – прекрасна людина. Був, коли я виходила за нього заміж. Попри те, що в його сім’ї справжнім підбурювачем була бабуся, він все ж таки вирішив піти проти її волі. Як це вийшло?
Річ у тім, що вона відома у нашому місті, видна чиновниця з великими зв’язками. Звичайно, вона звикла, що всі перед нею ходять навшпиньки. Вона звикла, що світ улаштований лише так, як вона сама бачить.
Звісно, ця модель життя переносилася і сім’ю. Тому її рідні жили за її правилами. Ось я їй відразу не сподобалася, вона не посоромилася сказати мені це у вічі. Мій майбутній чоловік тоді заступився за мене і пішов проти її волі.
Ми одружилися. Зрозуміло, що для бабусі це нонсенс. Спочатку грандіозний скандал, потім вигнання із сімейного раю. От ми й пішли, так би мовити, у люди своєю доріжкою.
Уявляю, як це було незвичайно для них, адже чоловік міг би мати зовсім інше життя. Наприклад, його старший брат, якого бабуся дуже любила, також став великим чиновником.
А ми, які поперли проти системи, жили собі як звичайні люди. Винаймали квартиру, працювали, виховували малюків. Так, іноді було важко, але загалом у нас все було нормально. Справлялися.
Про бабусю розмов майже не було. Тільки свекруха завжди розповідала, які подарунки отримує старший брат. Та й нехай, ми не заздрили. Так минуло півтора десятки років. Люди не вічні і бабуся мого чоловіка потихеньку здала.
Вже не було того впливу, хотілося лише турботи та догляду. Якось свекруха приїхала до нас і повідомила, що забирає її до себе. Сама ж бабуся вирішила залишити молодшому онукові трикімнатну квартиру. Але не тут було.
Виявилось, що є умова. Квартиру вона передасть онукові тільки в тому випадку, якщо він розлучиться зі мною. Ось ніяк вона цю ідею не полишала! Сама свекруха каже, мовляв, чого ти нервуєш?
Розлучитеся формально, покажу їй документи, а самі живіть, як жили. Вона що, перевірятиме? Лежить же вдома, майже не встає. А вам трикімнатна квартира! З одного боку, варіант начебто непоганий, але мені не сподобався.
Та що ж це таке? Чим я бабусі не догодила? Скільки років минуло, а досі на мене зуб точить! Так і сказала чоловікові, думала, він мене підтримає. Але тепер його реакція була іншою.
Здається, план свекрухи справді припав йому до душі. Адже по суті квартира сама йде нам у руки. І він почав наполягати на розлученні. Я, звичайно, була в повному шоці. Чоловік не став чекати, доки я прийму рішення.
Пішов до РАГСу і подав заяву! На питання, як він міг так зі мною вчинити, відповів, що сім’я наша міцна, він, як і раніше, мене кохає, і згодом я зрозумію, що він усе зробив правильно.
Начебто так буде найкраще для нашої родини. Я образилася. Сказала йому, що коли розлучимося, то назавжди. Не потрібна мені його квартира! От як можна так йти на повідку у бабці?
