Складне рішення, але синові спадок залишати не збираюся

Після виходу на пенсію я відчуваю себе нікому не потрібною. А у мене взагалі-то двоє дорослих дітей: син і дочка.

Якщо Люба ще в окремих випадках ходить у гості на чай, Саша зовсім не зв’язується зі мною, не дзвонить. Нещодавно він подзвонив мені і запитав чи вихідна я, а я йому відповіла, що вже 5 місяців як вийшла на пенсію.

Тільки коли ти старий і нікому не потрібен, розумієш, що все життя ти був сам за себе. І ось, коли ти один на один зі своєю старістю, усвідомлюєш все.

Починаєш думати, як прожити залишок років, як себе забезпечити, чим себе зайняти. Хтось няньчить онуків, хтось садить огірки на дачі, а я плачу дні й ночі безперервно, не розуміючи, за що мій син так зі мною вчиняє. Що я йому зробила?

Я ростила сина і дочку одна, працювала, як і всі, правда, отримувала аліменти від колишнього чоловіка. Він порядна людина. Іноді тільки аліменти нас і рятували.

Всяко бувало. Діти ніколи не були голодними, а я могла і недоїдати, щоб вони ні в чому не мали потреби. Росли розумними і ввічливими, а тут таке.

Любаша заходить до мене, коли може. Вона записала мене на пілатес, показала в ютубі пару уроків з англійської мови. Вчитися ніколи не пізно. Дочка дуже піклується про мене, готує їжу, допомагає прибирати. Вона і фінансову допомогу пропонувала, самі розумієте, які у нас пенсії. Але я ще цілком бадьора, грошей мені вистачає. Та й в банку деякі заощадження є.

А ось син працює на двох роботах, забезпечує свою дитину. У нього два кредити, дружина в декреті, так що всю увагу він приділяє їм. А я залишилася без роботи.

Два тижні я не могла Саші додзвонитися. Спочатку думала, що телефон глючить, але всім іншим додзвонювалася з першого разу. А якось прийшла Люба відвідати, так вона мені і розповіла, що абонента можна заблокувати, щоб не чути дзвінки.

Спочатку я дуже переживала, плакала, не могла зрозуміти, в чому я перед ним завинила. А потім зрозуміла, що ні в чому не винна, я просто стала не потрібна рідному сину.

Так що я вирішила оформити заповіт на свою дочку. Все, що у мене є, я їй віддам. Люба возиться зі мною, як з маленькою дитиною, дуже хвилюється, що я одна живу. Вона завжди готова поговорити, запитує, як у мене справи, допомагає в усьому.

Якщо щось трапиться, я тільки на неї і сподіваюся. Ось і подумала, що правильно буде весь спадок їй залишити. Синові про це повідомила, щоб потім не дивувався. Все чесно.

You cannot copy content of this page