Вже п’ятнадцять років сім’я Олексія є головною темою всіх селищних пересудів та пліток. З того часу, як головна красуня селища вийшла заміж за нього. Йому тоді вже було двадцять шість.
Його батько, Данило мужик працьовитий і небідний, рішення сина побудувати поряд з батьківським домом свій оцінив позитивно. А коли будинок був уже збудований і з’явилася поряд з Олексієм красуня.
Ходили чутки, що вона вже була при надії. Як потім виявилося чутки були правдиві. Через сім місяців у них з’явився син Захар. Красень! Явно не в тата. Коли малюкові виповнилося два, його відправили до садка
Красуня-дружина вирушила на заробітки. Місяць десь і якось працювала. Поверталася з хорошими грошима. Місяць відпочивала від праці і знову їхала. Ні на ліжку вона цілий місяць не лежала.
Допомагала своєму чоловікові у господарстві, займалася сином. На плітки Олексій не звертав уваги, а з нетерпінням чекав на свою кохану дружину. Коли Захару виповнилося чотири роки, у них з’явилася дочка
Дівчинку назвали Оленою. Коли дочці виповнилося два роки, Єлизавета знову вирушила на заробітки. Олексій теж не сидів без діла. У нього і корівник, і свинарник.
З різницею у чотири роки з’явилися Костя та Ірина. І всі гарні, що провокувало в селищі ще більші плітки. Минуло 15 років з їхнього весілля. Постаріли батьки Олексія, та й сам він уже не молодий, а дружина така ж красуня.
Олексій за 15 років спільного з Єлизаветою життя чув багато разів, що діти не його. Ось тільки любив він шалено свою сім’ю. Останнім часом плітки про свою дружину він чув усе рідше, мабуть набридло односельцям це обговорювати.
Та тільки діти між собою у школі повторюють те, про що говорили їх батьки, і про його дружину теж. Він же постійно повторював дітям, що їх матір найкраща. Непомітно минув місяць.
Захар та Олена закінчили черговий навчальний рік. І повернулася Єлизавета. Вона завжди поверталася ввечері, коли вся родина була в зборі. Захар, стрімголов, вискочив надвір. Обійняв маму.
Потім схопив обидві важкі сумки та поніс додому, а на вулицю вибігли Костя та Олена. Вийшов батько, тримаючи маленьку Іру за руку. Останнім до неї підійшов Олексій. Ніжно обійняв свою дружину, поцілував.
І тут помітив, що щось незвичайне у її погляді. Він довго дивився на неї щасливими очима. Раптом помітив зморшки у куточках її очей. Згадав, що їй уже тридцять шість. Чомусь це втішило його. А вдома стояв крик.
Діти розбирали мамину сумку із подарунками. Вона присіла на підлогу і почала ділити подарунки. Олексій із захопленням дивився на свою родину і був щасливий. За 15 років спільного життя вони жодного разу не сварилися.
Тоді, 15 років тому, Єлизавета вийшла заміж, звичайно, не за коханням, а за потребою. Потрібен був чоловік і, бажано, небідний, а у Олексія і свій дім уже був, і на неї дивився, як на ікону.
Все ж таки краще, ніж незаміжньою принести дитину в маленький бабусин будиночок. Тут «робота» підвернулася, покликав її один великий начальник із собою працювати. Так і пропрацювала 12 років із перервами.
І ось, приїхала вона до нього після чергової перерви. Подивився він на неї начальник і сказав, що їй час на пенсію. Побула вона з ним останній місяць, і повернулася назавжди до свого Олексія, який завжди чекав і нічого не питав.
Соромно було Єлизаветі перед ним, і вирішила вона, що почне нове життя, адже вона любила свого чоловіка, своїх дітей, а про те, інше своє життя треба просто забути. Минув рік. Єлизавета більше нікуди не зникала.
Дбала про своїх дітей та чоловіка. Батьки Олексія не втручалися у їхні стосунки, для них головне онуки. Сільські жінки постійно пліткували, але з відтінком заздрості, мовляв, щастить красуні.
От нагулялася, а тепер у неї і чоловік вірний, і діти такі гарні, і доглянуті, і гроші водяться, яку машину купили. Чоловіки крутили пальцем біля скроні, дивлячись на Олексія.
Самі не могли відірвати погляду від його дружини, вислуховуючи докори від своїх дружин. А Олексій і Єлизавета гуляли по селищу під ручку на заздрість усім, не звертали уваги на всі ці пересуди і були щасливі…
